Інна Тихонова 
Масляниста м’якоть «алігаторової груші» відрізняється від інших плодів великим вмістом жиру та оригінальним смаком, котрий нагадує дещо середнє між гарбузом і терпкою грушою. Під твердою шкіркою зрілої однонасінної ягоди з ніжним присмаком кедрових горіхів ховається подоба вершкового масла або пюре із зелені. Недарма цей заморський фрукт їдять ложкою – як готову страву, приготовлену природою.
«Лісове масло»
Таку назву (в оригіналі – Āhuacatl) дали незвичайному плоду ацтеки. Стародавній індіанський народ вирощував цінне плодове дерево вже у третьому тисячолітті до нашої ери. А 1553 року про «лісове масло» вперше сповістила література: про авокадо розповів автор книги «Хроніка Перу» Педро Сьєса де Леон. Слідом за іспанським істориком і географом незвичний плід із Нового Світу в 1576 році описав у «Спільній історії справ Нової Іспанії» Бернардіно де Саагун. У фундаментальній праці про колоніальні землі в Центральній Америці іспанський місіонер поділився відомостями від ацтеків про лікувальні властивості місцевих рослин, зокрема – авокадо.
Виявилося, що в м’якоті цього плода індіанці бачили протипоказання для жінок, що годують, через здатність жирного фрукта викликати діарею, а перемелену кісточку використовували в суміші з сажею для усунення лупи і позбавлення від корости. Насіння цієї однонасінної ягоди, названої у нас колись «алігаторовою грушою», – настільки велике, що його не може з’їсти жоден звір у Центральній Америці. Цей цікавий факт наштовхнув дослідників на припущення про еволюційний анахронізм: такий розмір сформувався для поширення великими травоїдними тваринами, які не дожили донині.
Отже, батьківщиною авокадо прийнято вважати нагір’я на території Мексики та Гватемали. Європейці назвали плодову культуру з роду Персея «американською персеєю»: латинська назва вічнозеленого дерева сімейства Лаврових – Persēa americāna. Ця екзотична рослина відрізняється швидким зростанням, її висота сягає 20 метрів. Деревина авокадо використовується в будівництві та меблевому виробництві. А головною причиною промислового культивування є його 5-20 сантиметрові грушоподібні плоди вагою від 50 г до 1,8 кг кожен. У тропічних та субтропічних регіонах планети вирощуються понад 400 сортів авокадо, врожайність якого – 150-200 кг плодів з одного дерева. За те, що європейці можуть насолоджуватися цією смакотою будь-якої пори року, треба дякувати мексиканським, бразильським, американським, африканським та ізраїльським експортерам.
Користь і шкода авокадо
Плоди американської персеї цінуються за високий вміст жирного масла – її частка в м’якоті наближається до 40%: через таку кількість дієтологи не радять вживати плід цілком, його варто ділити на два рази. В авокадо міститься 60% мононенасичених і по 20% ненасичених та насичених жирних кислот. Масло з м’якоті складається переважно з гліцеридів олеїнової кислоти. Є в ньому так само пальмітинова та лінолева кислоти. У складі м’якоті – нікотинова, пантотенова та фолієва кислоти (вітаміни B3, B5, B9). Крім того, плоди містять тіамін (B1), рибофлавін (B2), адермін (В6), біотин (В7), карнітин (B11), ретинол (A1), вітаміни К, Е, D (останнього нутрієнта в авокадо більше, ніж у яйцях та вершковому маслі). Розчинна клітковина й унікальні антиоксиданти – незаперечні переваги авокадо. Користь його визначається великою поживною цінністю ще й через корисні мінерали: калій (за цим компонентом авокадо перевершує банан), магній, мідь та залізо.
Завдяки мононенасиченим жирним кислотам, дієта з авокадо знижує рівень холестерину більш ніж на 8%. Як показали дослідження, авокадо захищає печінку та слизову оболонку шлунку, підтримує рівень глюкози та покращує ліпідний профіль при цукровому діабеті другого типу. А у поєднанні із соєвими бобами авокадо стає ефективним нестероїдним протизапальним засобом від остеоартриту, запобігаючи руйнуванню хрящової тканини. Лікарі називають таку комбінацію симптоматичним препаратом уповільненої дії із стійким результатом. Авокадо рекомендується для підтримки здоров’я серця, нирок, печінки та жовчного міхура. Жінкам цей продукт є корисним у регулюванні гормонального балансу, поліпшенні стану шкіри, нігтів і волосся.
Але, крім користі, має авокадо і протипоказання. Ним не можна зловживати – особливо за наявності зайвої ваги. Часте вживання авокадо призводить до ожиріння і порушує кишкову мікрофлору: може спровокувати бродіння, відрижку та нудоту. Шкірка та кісточка плода (так само, як і листя) є небезпечними для людей і тварин через вміст фунгіцидного токсину – маслорозчинної сполуки, подібної за структурою до жирної кислоти. У людини ця речовина, що називається персин, викликає алергічну реакцію (як на пилок чи латекс) і погіршує роботу травного тракту, а для птахів, кроликів, коней, кіз та великої рогатої худоби згодовування шкірки та кісточок авокадо може бути смертельним: токсин викликає скупчення рідини в організмі, провокує набряклість, пригнічує серцеву діяльність та дихання.
Як їсти авокадо?
Вибираючи плід у магазині, потрібно звернути увагу на його колір: у незрілого авокадо шкірка є темно-зеленою, а після дозрівання вона чорніє. У продаж плоди часто надходять недозрілими, тобто твердими. За смаком та консистенцією щільна м’якоть є схожою на гарбуз чи незрілу грушу. Для дозрівання авокадо потрібно залишити на два дні в кімнатних умовах. Якщо при натисканні на шкірку м’якоть пружинить, значить плід стиглий і готовий до вживання. Стиглі плоди – м’які та темні, їх можна їсти, не відкладаючи.
Для цього авокадо потрібно розрізати вздовж на дві половинки, вдарити кісточку ножом і прокрутити, щоб відірвати насіння від м’якоті. Вийнявши кісточку, діставайте м’якоть зі шкірки ложкою. Можна їсти її прямо з ложки або нарізати на шматочки, як огірок. М’якоть покладіть на тарілку або намажте її на хліб, зробивши бутерброд з морепродуктами. Розрізаний авокадо зберігається три дні. У замороженому стані термін зберігання м’якоті розтягується до двох місяців. Порада для тих, хто хоче зберегти залишок авокадо в холодильнику: не витягуйте з цієї частини плода кісточку. Полийте м’якоть соком лимона (кислота збереже її від потемніння) і накрийте целофаном.
Калорійність авокадо – 160-200 ккал у 100 г їстівної частини. Попри високий вміст жирів, цей плід вважається дієтичним, бо 12,6 г із його 14,7 г ліпідів складають цінні ненасичені жирні кислоти Omega-3. Стигла м’якоть використовується в «модній» кулінарії: у бутербродах, салатах та холодних закусках авокадо розкриває свій смак у поєднанні з червоною рибою, мідіями, яйцем, огірком, бананом або грейпфрутом. Популярні рецепти з авокадо – круасан з лососем і авокадо, роли з лососем і авокадо, салат із лососем, огірком та авокадо, салат із мідіями, грейпфрутом та авокадо, тост із яйцями пашот і авокадо, смузі з авокадо та банана.
Однією з найпопулярніших страв з авокадо вважається мексиканський соус гуакамоле: у пюре з м’якоті авокадо додаються приправи, овочі, сік лайма та сіль. У Мексиці з авокадо готують суп, що його подають у гарячому чи холодному стані. У вегетаріанській кухні авокадо може стати компонентом начинки для суші. Є багато способів замінити м’якоттю авокадо яйця та м’ясо у холодних стравах. А бразильці використовують свій улюблений плід у молочному коктейлі та солодкому кремі для десертів. Тим, хто ці страви куштував, смакувало!
Фото: pexels.com
