Нова хвиля археологічних досліджень у Центральній Анатолії докорінно змінює уявлення про один із найзагадковіших сакральних просторів регіону. На вулканічному плато на північ від Караману науковці виявили щонайменше 15 невідомих раніше церков і каплиць. Ці знахідки в межах історичного масиву Binbir Kilise («Тисяча й одна церква») дають вагомі підстави вважати цю територію потужним візантійським центром паломництва.
Масштаби відкриттів на схилах Карадага
Дослідження проходили під керівництвом доцента д-ра Ілкера Мете Міміроглу з Університету Неджметтін Ербакан. Роботи зосереджувалися на ранньохристиянській архітектурі схилів вулкана Карадаг. Як повідомляє Arkeonews, результати другого сезону розвідок виявилися справді вражаючими: мережа поселень тут була значно щільнішою та складнішою, ніж вважалося дотепер.
«Результати другого сезону по-справжньому захоплюють», – зазначив д-р Міміроглу, підкреслюючи високу концентрацію релігійних об’єктів.
Цілісна система сакрального ландшафту
Binbir Kilise – це не просто окреме місто чи монастир, а розгалужена система взаємопов’язаних поселень у важкопрохідній місцевості. Малі храми та каплиці свідчать про те, що духовне життя регіону було чітко організованим. Окрім культових споруд, дослідники зафіксували резервуари для води, місця для відкритого поклоніння, написи та поховання. Усе це вказує на те, що територія була повноцінною житловою зоною, здатною забезпечити потреби значної кількості людей.
Відлюдництво та спільна молитва
Особливий інтерес викликають печерні келії аскетів, прикрашені вирізьбленими хрестами. Це доводить, що в Binbir Kilise гармонійно співіснували дві форми релігійності: спільні богослужіння у храмах та індивідуальне відлюдництво – характерна риса раннього візантійського періоду.
Чому назва не є буквальною?
Назва «Binbir Kilise» («Тисяча й одна церква») є радше фігуральною. У турецькій мові термін «binbir» часто вживається для означення незліченної кількості. Ще наприкінці XIX століття дослідники Гертруда Белл та Вільям Мітчелл Ремзей були вражені кількістю споруд на цих схилах. Сучасні відкриття лише підтверджують, що значна частина архітектурної спадщини регіону досі залишалася поза увагою науки.
Паломницький хаб і турецький слід
Масштаб та інфраструктура об’єкта свідчать про те, що Binbir Kilise був важливим пунктом на мапі візантійських паломників. Написи, які зараз вивчають епіграфісти, можуть пролити світло на імена меценатів та духовних авторитетів того часу.
Цікавою знахідкою стала монета сельджуцького періоду. Це свідчить про те, що після послаблення візантійського впливу життя в комплексі не зупинилося миттєво. Регіон пережив поступову трансформацію, зберігши свою структуру навіть у нових культурних і релігійних умовах.
Майбутнє досліджень
Польові роботи тривають. Науковці планують детальніше задокументувати планування споруд та уточнити їхню хронологію. Кожен новий сезон додає нові штрихи до портрета цього динамічного сакрального світу. Хоча цифра «1001» залишається символічною, Binbir Kilise поступово повертає собі статус одного з найважливіших духовних осередків візантійської Анатолії.
