Як віртуозному тенісисту Янніку Сіннеру вдається вдарити по м’ячу в потрібний момент із разючою точністю? І як ми в повсякденному житті сприймаємо тривалість подій навколо нас? Відповідь полягає в тому, як мозок формує сприйняття часу, кажуть вчені з Міжнародної школи перспективних досліджень (SISSA, Італія).
Автори нового дослідження – Валерія Чентаніно, Джанфранко Фортунато та Доменіка Буеті – опублікували свої висновки в журналі PLOS Biology. Згідно з поясненням учених, коли ми, приміром, бачимо м’яч, що наближається, тимчасова інформація обробляється мозком через дедалі складніші етапи: від потиличної зорової кори до тім’яних та премоторних ділянок і, зрештою, до лобових.
Про що дізналася команда?
Під час дослідження вчені використовували функціональну магнітно-резонансну томографію високого поля (фМРТ) – золотий стандарт сучасної діагностики. Вимірюючи сприйняття часу у здорових дорослих добровольців, команда пролила світло на те, що відбувається в мозку, коли людина оцінює тривалість чергової візуальної події (стимулу).
«Наші результати показали, що сприйняття часу – це не єдиний процес, а результат безлічі етапів обробки, розподілених по всій корі головного мозку. Кожен етап робить свій внесок по-різному, від кодування фізичної тривалості до побудови суб’єктивного досвіду часу», – пояснили автори роботи.
На початковому етапі потиличні зорові області кодують тривалість за допомогою поступових (монотонних) нейронних відповідей: що довшим є стимул, то сильнішою є нейронна відповідь. Потім у тім’яних і премоторних ділянках ця інформація перетворюється у виборчі (унімодальні) уявлення, розповіло видання Medical Xpress. Там різні популяції нейронів реагують на певні тривалості, завдяки чому відбувається «зчитування» часу. Зрештою, ділянки вищого порядку, зокрема лобова кора та передня частина острівцевої кори, беруть участь «у суб’єктивній категоризації тривалості», тобто формують сприйняття часу.
Як наголосили вчені, це дослідження не лише розширило наукове уявлення про сприйняття часу, але й відкрило нові шляхи для вивчення того, як мозок конструює суб’єктивний час, і чому цей досвід іноді може бути спотворений.
