Люди, які прожили більшу частину свого життя, часто скаржаться, що час ніби прискорився, а роки пролітають непомітно. Є кілька теорій, що пояснюють це явище.
Одна з них пов’язана з тим, скільки нової інформації ми отримуємо з віком. У 1960-х роках психолог Роберт Орнштейн описав у своїй книзі «Відчуття часу» серію красномовних експериментів. Вони доводили, що сприйняття часу формується залежно від того, скільки нової інформації обробляє наш розум.
В одному експерименті вчений показав добровольцям діаграми різного ступеня цікавості, перш ніж попросив їх оцінити, скільки минуло часу. Хоча учасники роздивлялися матеріал протягом однакового часу, вони повідомили, що діаграми з цікавішим дизайном демонструвалися довше за інші.
У ще одному експерименті піддослідні слухали аудіозаписи з різним обсягом інформації у вигляді звуків та побутових шумів. Після чого їх знову попросили оцінити кількість часу, що минув під час прослуховування. Записи з більшим обсягом інформації, наприклад, з більшою кількістю звуків, учасники оцінювали як довші.
Фактор новизни
Ці експерименти можуть пояснити, чому час із віком начебто прискорюється. «Що старшими ми стаємо, то краще ми знаємо те, що нас оточує. Ми вже не помічаємо деталей інтер’єру наших будинків та робочих місць», – пояснив доктор Крістіан Єйтс, старший викладач математичної біології в Університеті Бата (Велика Британія).
А тим часом діти сприймають все навколо, як нове. Згадайте, як вони радіють, коли сідають в поїзд та оглядають простори за вікном. Ці відчуття не порівняти з тією спокійною (якщо не сказати – бійдужою) реакцією дорослих людей на ті самі краєвиди, розповіло видання IFLScience.
«Дітям доводиться витрачати значно більше мозкової енергії на переналаштування своїх ментальних уявлень про зовнішній світ. Теорія припускає, що це змушує час текти повільніше для дітей, ніж для дорослих, що застрягли в рутині», – додав Єйтс.
Швидкість обробки зображень
Провину за вікову швидкоплинність часу дослідники покладають також на те, наскільки оперативно наш розум обробляє зображення у міру старіння.
«Люди часто дивуються, як багато вони пам’ятають із днів своєї юності, які, здавалося, тривали вічно. Річ не в тім, що їхній досвід був набагато глибшим або більш значущим, просто він оброблявся у швидкому темпі», – пояснив Адріан Бежан, професор Дюкського університету (США).
У міру того, як нейрони мозку старіють і стають складнішими, сигналам потрібно більше часу, щоб пройти свій шлях, ніж у молодості.
«Людський розум відчуває, як час змінюється, коли змінюються образи. Сьогодення відрізняється від минулого, бо змінилося ментальне бачення. В юності здавалося, що дні тривали довше, адже молодий розум отримував більше образів за один день, ніж той самий розум у старості», – додав професор Бежан.
Пам’ять – ключ до сприйняття часу
Наступна ідея полягає в тому, що період часу – наприклад, місяць – видається коротшим, оскільки ми прожили більше часу, з яким можна його порівнювати.
«Пропорційна теорія стає зрозумілою, якщо врахувати, що рік життя 75-річної людини може здатися набагато коротшим, наприклад, порівняно з роком життя десятирічної дитини», – зазначили австралійські дослідниці М’юріанн Айріш і Клер О’Каллаган у недавній статті для The Conversation.
«Пам’ять може бути ключем до сприйняття часу, бо вважається, що ясність наших спогадів формує наше сприйняття часу. Ми подумки розмірковуємо про наше минуле та використовуємо історичні події для досягнення відчуття нашого існування у часі», – написали вони.
Хоча цей феномен усе ще досліджується різними групами науковців, є припущення, що наше сприйняття часу змінюється під впливом кількості нових та цікавих вражень, які ми отримуємо у міру дорослішання. А отже, постараймося отримати їх якомога більше, поки не стало занадто пізно.
Фото: pixabay.com
