Інна Тихонова 
Історія джинсів починається задовго до створення зручної уніформи для фермерів та золотошукачів, а закінчується… засудженням насильства. Щорічний День джинсів – календарна дата-акція, що не має прямого стосунку до них самих.
Своєчасна ідея
Винахідником найпопулярнішого предмету вбрання у світі вважається не кравець, а торговець: засновник компанії Levi Strauss & Co нічого сам не шив. У «країну можливостей» 18-річний виходець із єврейської родини Льоб (Лейба) Штраусс перебрався 1847 року з німецької Баварії. У США він обзавівся новим іменем Levi, яке американці стали вимовляти як «Лівай», і дещо видозміненим прізвищем Страусс. На новому місці Лівай Страусс заробляв продажами галантереї й інструментів у Кентуккі, де навчився торговому бізнесу на практичному досвіді комівояжера.
Після смерті батька майбутній власник прибуткового бізнесу приєднався з матір’ю та сестрами до старших братів, які перетнули океан двома роками раніше і торгували тканинами. Їхній товар і привіз якось Лівай Страусс до Сан-Франциско – з 1849 року місто копалин стало епіцентром «золотої лихоманки». Збувши товар мало не з корабля, із залишків парусини підприємець замовив у кравця штани, що згодом за зручність були оцінені шукачами золота. Відтоді справою життя американського бізнесмена стало створення найпопулярніших штанів у світі, натомість внесок попередників у важливий для людства винахід виявився забутим.
Авторський патент
Джинсову імперію власного імені Лівай Страусс заснував у 1853 році. Перші джинси від Levi Strauss & Co були продані за півтора долари. Початкова ціна робочого одягу для працівників копалин та ковбоїв – $1,46. А днем народження саме фірмової речі нового покоління вважається 20 травня 1873 року: цією датою відзначено оформлення авторства на штани з конопляної парусини з мідними заклепками. Патент № 139121 був виданий на пошиття робочих штанів без бретелей, з чотирма кишенями – три великі призначалися для дрібниць та інструменту, а в маленький відсік зручно було складати монети. Характерний для наступних модифікацій п’ятикишеньковий крій почався з 501-ї моделі – з двома кишенями спереду, двома ззаду і кишенькою «для годинника» під праву руку спереду.
Спочатку джинсовою тканиною був не бавовняний, а конопляний матеріал: завдяки вітрильній тканині англійського та американського походження, нові штани здобули славу надміцного одягу. Цю міцність і рекламує вже півтора століття відомий шкіряний лейбл на оригінальній продукції. Зображення двох коней, що безуспішно намагаються розірвати штани навпіл, з’явилося на джинсах Levi Strauss & Co 1886 року. Практична відмінність робочих штанів від традиційного шкіряного вбрання ковбоїв полягала в тому, що новий одяг старателів, фермерів, пастухів і вантажників можна було прати. З урахуванням безпечного для кольору прання підбирався і найстійкіший барвник: найбільш надійною фарбою для тканин в ту пору був натуральний індиго чи індола (синій), що став класичним кольором джинсів Levi’s.
Вигідна угода
Цікавим фактом в історії джинсів є важлива деталь: патент на виробництво штанів Лівай Страус отримав у партнерстві з винахідником металевих заклепок на кишенях. До появи легендарного одягу є причетним іще один єврейський емігрант – «компанію» баварцеві в реєстрації бренду склав російський виходець Якоб Йофіс. Саме Джейкоб Девіс (так почало звучати його ім’я в Америці) є автором ідеї підвищення міцності закріплення кишень за допомогою металевих заклепок. У своєму швейному ательє в Ріно кравець працював із галантереєю та тканинами від братів Страуссів. Він же шив джинси на замовлення Лівая Страуса. Креативному шевцю спало на думку застосувати заклепки за незвичайним призначенням: раніше ніхто не скріплював деталі одягу металом.
Ціну своєї ділової пропозиції Джейкоб Девіс визначив майбутньому компаньйону відразу. В основі багаторічної співпраці партнерів виявився лист кравця 1872 року: «Попит на ці штани перевищує можливості пошиття однією людиною. А сформувався такий інтерес багато в чому через заклепки на кишенях. Тож маю намір зареєструвати свою ідею патентним документом, аби захистити власний пріоритет. Якщо Ви оформите на мене авторське свідоцтво, то Ваші витрати складуть незначну суму порівняно з перспективним прибутком від удосконалення робочого одягу – лише $68 за ідею, котру зможете застосовувати у пошитті штанів, сорочок, жилетів, курток і пальт. Моя швейна практика свідчить про успішну реалізацію таких виробів, тож витрати швидко окупляться».
Метал і вітрила
Зрештою було задоволено спільну заявку на патент від обох партнерів. І вже за перший рік компанії вдалося продати 21000 штанів і курток із фірмовими мідними заклепками, без котрих неможливо уявити вироби Levi’s і в XXI столітті. Спочатку залізо на джинсах встановлювалося навіть на застібку, та після скарг споживачів виробникам довелося прибрати «надмірності», що травмували ковбоїв, псували сідла при верховій їзді та дряпали стільці. Проблемою металу в «інтимній зоні» була загроза здоров’ю табунщиків: коли «господарі прерій» грілися біля багаття, заклепки з теплопровідного матеріалу швидко нагрівалися й обпалювали тіло у «вразливому місці».
Відмовилася з часом фірма Страусса і від вітрильного матеріалу. Корабельну тканину Леві використовував у пошитті джинсів лише у перші роки, коли через кризу в суднобудівній галузі вона стала дуже дешевою. Згодом коноплі були витіснені бавовною, і «текстильний анахронізм» замінила більш м’яка для тіла джинсова тканина – denim. Назва цього матеріалу сповіщає про його французьке походження: de Nimes перекладається як «із Німа», тобто з міста на півдні Франції. За англійськими назвами denim і jeans історики моди відтворили «справжній родовід» джинсів.
Провісники майбутнього
Все нове є добре забутим старим. Якщо не брати до уваги комерційний пріоритет, то назвати винахідником джинсів Лівая Страусса – це у певному сенсі знехтувати історією. По суті, у своєму винаході засновник джинсової імперії лише удосконалив певний одяг із минулого. Стародавні художники зображували парусинові штани на матросах італійського порту Генуя ще 1597 року. Відомо, що ткане полотно serge de Nimes (саржа) французькі текстильники виготовляли з початку 1300-х років. Вітрила з такого матеріалу несли по океанських просторах в 1492 році кораблі експедиції Христофора Колумба.
А з XVI століття бавовняну саржу з діагональними переплетеннями європейці використовували для пошиття чоловічого та жіночого одягу. Були в тому асортименті і штани, що за назвою матеріалу називалися відповідно: французькою – jane, англійською – jean, італійською – gene. Назвою генуезької бумазеї став топонім Генуї – міста-постачальника джинсового барвника індиго, що вироблявся людством з давніх-давен: ним забарвлена тканина з археологічної знахідки в Перу «віком» 6200 років. Відмінність сучасної джинсової тканини кольору індиго полягає у способі фарбування. Особливістю ноу-хау є метод, коли перед прядінням виробники матеріалу фарбують лише поздовжню нитку, вплітаючи поперечну без забарвлення. У підсумку виворітний бік виходить світлішим за лицьовий, і виріб із такої тканини виглядає досить своєрідно.
Волокна та крій
Сучасними типами джинсової тканини є не лише класичний денім та його різновид шамбрі: найдорожчі, грубі матеріали, що пом’якшуються після прання. Більш дешевим різновидом деніму є джин – тканина з рівномірним забарвленням діагональних ниток. Ще одним можливим варіантом джинсової тканини є екрю: незабарвлена бавовняна основа натуральної джинси називається так від французького слова écru (у перекладі – «невибілений» чи «необроблений»). У пошитті джинсів використовується так само тканина шеврон (інші назви – саржа ламана або зворотна саржа), де переплетіння ниток утворює двосторонній ткацький візерунок у вигляді рівномірної ламаної лінії. Еластичні джинсові тканини називаються стретч (бавовна зі штучними волокнами – лайкрою або еластаном) і натуральний стретч (матеріал складається з бавовни та китайської кропиви в рівних пропорціях).
Різними моделями доповнила сучасна промисловість і класичну форму джинсів. Маємо три основні типи штанини: пряму по всій довжині Straight Leg, звужену донизу Tapered Leg і обіймаючу щиколотку Slim Leg. Конструкцію гульфика (від нідерландського слова gulp – «клапан») теж поіменували. Джинси із застібним клапаном у передній частині на ґудзиках-болтах називають Button Fly, а штани із застібкою на металевій блискавці – Zip Fly. Структурувати вироби за типом крою довелося задля полегшення орієнтування покупців у широкому виборі зручних штанів, запропонованих дизайнерами.
Улюблений одяг
Класичні п’ятикишенькові джинси стандартного крою належать до типу Regular Fit (пряма штанина або ледь звужена донизу). Skinny – це вузькі джинси форми, що облягає. Штани Slim передбачають звужену штанину та завищену лінію талії. Протилежністю Slim Fit є Relaxed Fit – тип джинсів вільного крою. Loose Fit – це модні зараз широкі джинси-труби, вільні по всій довжині (вгорі та внизу). Straight Fit – джинси прямого крою з однаковою шириною по всій довжині (вони бувають і зовсім вузькими, і більш вільними). Baggy – фаворити реперів: навмисне широкі джинси, що стовбурчяться на тілі навіть у зоні талії. Low Waist – джинси із заниженою талією. У моделей Easy Fit лінія талії теж є опущеною, а штанина дещо звужена до щиколотки. Boot Cut – це подовжені джинси, що обтягують стегна, із заниженою талією і штаниною, що трохи розширюється від коліна до щиколотки і закриває взуття на ширину двох пальців. А джегінсами називаються штани, що становлять дизайнерський «гібрид» джинсів і легінсів. І при всьому цьому різноманітті базовим вважається крій, виведений у «вічний тренд» Ліваєм Страуссом: тип джинсів Basic – це класична модель Вестерн із п’ятьма кишенями і ледве звуженою донизу штаниною для зручного заправляння в чоботи.
Саме промисловий виробник перших джинсів об’єднав найбільш раціональні технології в одному продукті, а продовжувачі родинної справи доклали зусиль до того, щоб поширити практичний спецодяг по всьому світі, зробивши його улюбленим предметом гардеробу на всіх континентах. За тривалий час існування найвідоміший бренд в історії джинсів ніколи не виходив із власності родини Страусс: після смерті у 1902 році засновника бізнесу прибуткову компанію успадкували племінники. І сьогодні власниками та управлінцями недосяжної для конкурентів джинсової імперії Levi Strauss & Co залишаються спадкоємці її засновника, а джинси Levi’s зайняли власну нішу в моді на всі часи.
День джинсів
А щодо календарного Denim Day (у 2024 році він припадає на 24 квітня), то до історії джинсів ця дата не має безпосереднього відношення. Вдягання в джинси цього дня в низці країн символізує протест проти сексуального насильства та його несправедливої оцінки. День джинсів або День деніму вперше був проведений у США 1999 року на знак солідарності з жіночою акцією протесту в італійському парламенті Італії. Підтримку американських колег і громадян викликало невдоволення італійськими депутатками резонансним рішенням Верховного суду у справі про зґвалтування 1992 року. Італійські судді переклали відповідальність за зґвалтування зі злочинця на жертву, углядівши її потенційну провину… в вузьких джинсах постраждалої. Чи то цей спокусливий елемент гардеробу, за вердиктом арбітрів, спровокував насильство, чи такий одяг, на їхню думку, потребував особистої участі жінки в її роздяганні: мотиви суддів не обговорюються, але деколи вражають суспільство.
Після скандального виправдання злочинця обурені італійки прийшли до зали засідань парламенту одягненими в джинси і розвернули транспарант «Джинси – алібі для ґвалтівника?». Підтримку їм надав сенат США: з легкої руки очільниці комісії з розслідування нападів на жінок День джинсів став щорічним заходом спочатку в Каліфорнії, а потім – і в інших американських штатах, де мільйони людей в останню середу квітня надягають джинси з ідейних міркувань.
Фото з відкритих джерел
