Ніла Іваненко 
Щоб розкрити нейробіологічну природу почервоніння, команда науковців з Амстердамського університету залучила до дослідження 40 дівчат. Експерти запрошували і хлопців, але жоден з них не забажав брати участь в експерименті з вивчення почервоніння.
Під час цього незвичайного дослідження юнки мали співати караоке на камеру. Серед творів, які вчені запропонували учасницям, були доволі складні для виконання твори: All I Want for Christmas Is You» Мераї Кері, Hello Адель та Let It Go з діснеївського мультфільму «Холодне серце».
Після сеансу фільмування дослідники попросили дівчат переглянути записи співів – власних та чужих. Коли учасниці передивлялися та слухали записи, вчені сканували їхній мозок за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (ФМРТ), що, зокрема, вимірює активність нейронів мозку, відстежуючи кровотік. Дослідники також вимірювали, якою мірою підвищилася температура щік учасниць (показник ступеня почервоніння).
Щоб зробити ситуацію незручнішою, науковці повідомили доброволицям, що разом з ними записи їхніх співів дивитимуться сторонні особи.
Про що дізналися дослідники
Команда виявила, що учасниці червоніли інтенсивніше, коли дивилися власний виступ, а не співи інших людей. І що більше дівчина червоніла, то вищою була активність нейронів в її мозочку. Ця область мозку контролює рух та координацію людини, однак недавні дослідження показали, що мозочок також може бути залучений до обробки емоцій. Дослідники, зокрема, побачили високу активацію у частині мозочка, що відповідає за емоційне сприйняття (збудження), розповіло видання Live Science.
Інша сфера мозку, яка реагувала на співи почервонінням, була задіяна на ранніх стадіях візуальної обробки. За словами дослідників, це передбачає, що рум’янець корелює не лише з емоційною обробкою, але й з мозковими ланцюгами, які пов’язані зі сторонньою увагою до людини. Власне відео спричиняло в учасниць почервоніння більшою мірою, ніж відео інших людей.
З другого боку, команда не виявила жодного зв’язку між почервонінням та активацією так званих вищих областей мозку, які беруть участь у складних когнітивних завданнях, як-от розуміння себе та інших.
«На підставі цього ми дійшли висновку, що роздуми про думки інших людей можуть не бути необхідною умовою для виникнення рум’янцю», – заявила провідна авторка дослідження Міліца Ніколіч, доцентка кафедри психопатології розвитку в Амстердамському університеті. «Рум’янець може бути частиною автоматичного збудження, яке ви відчуваєте, коли вас піддають впливу, і коли йдеться про щось, що стосується вас», – пояснила науковиця.
Зрештою дослідники зауважили, що почервоніння, швидше за все, є спонтанним емоційним збудженням, а не реакцією на глибокий самоаналіз, на власні роздуми про те, як вас сприймають інші.
Команда визнала кілька обмежень свого дослідження. Приміром, учені оцінювали почервоніння лише за зміною температури щік. Проте використання додаткових показників, таких як вимірювання кровотоку в обличчі, могло б надати детальнішу інформацію про цей процес.
Надалі команда хоче вивчити почервоніння за різних сценаріїв і в різноманітних когортах. Одним з потенційних напрямків є з’ясування того, чи можна повторити ті самі результати в дітей молодшого віку, які ще не розвинули складні когнітивні навички.
За словами вчених, глибше розуміння того, яким чином виникає почервоніння, може також пролити світло на те, чому в деяких людей із тривожними розладами розвивається страх почервоніти.
«Коли ми зрозуміємо механізми почервоніння, ми зможемо ефективніше боротися зі страхом почервоніти», – сказала Міліца Ніколіч.
Результати дослідження опублікував журнал Proceedings of the Royal Society B.
Фото: pixabay.com
