Нове дослідження австралійських науковців показало, що в такі моменти ви буквально синхронізуєтесь між собою на неврологічному рівні.
Люди – істоти надзвичайно соціальні. Вони залежать від взаємодій у багатьох аспектах нашого життя: звичайному спілкуванні, вихованні дітей, професійній діяльності тощо.
Що стосується спільної роботи, то вона вимагає виконання однакових інструкцій, досягнення спільної мети, а також подібного способу мислення. Виявляється, що коли люди разом працюють над завданням, їхні мізки синхронізуються.
Але важко сказати, чи виникає ця синхронність через те, що вони працюють над одним завданням, чи це відбувається саме тому, що вони працюють разом.
Когнітивна нейробіологиня Деніз Моєрель з Університету Західного Сіднея очолила дослідження, яке продемонструвало, що відбувається насправді.
Про що дізналися вчені?
Команда науковців залучила до експерименту 24 пари добровольців. У кожній з них партнери мали вирішити, як саме вони сортуватимуть фігури на екрані комп’ютера, використовуючи чорно-білі візерунки різної контрастності та розміру.
Спочатку вчені дозволяли обом партнерам спілкуватися та співпрацювати. Але після того, як учасники домовилися про правила, вони працювали, не розмовляючи один з одним. При цьому кожен дивився на екран комп’ютера, на якому відображався спільний робочий простір для сортування фігур. Лише зрідка парі дозволяли робити паузи та спілкуватися, розповіло видання Science Alert.
У період безперервної співпраці дослідники за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ) реєстрували активність мозку учасників, відстежуючи узгодженість їхніх дій. А коли вчені вирішили порівняти дані ЕЕГ між парами, експеримент став іще цікавішим.
Протягом перших 45-180 мілісекунд після появи фігури на екрані у всіх учасників спостерігалася схожа мозкова активність, оскільки всі вони вирішували те саме завдання. Але за 200 мілісекунд ситуація змінилася. Мозкова активність залишилася узгодженою всередині пар, але не у всій групі. І ця узгодженість напарників посилювалася в ході продовження експерименту: їхні мізки синхронізувались дедалі більше.
Ці результати означають, що тісна узгодженість мозкової активності пар, імовірно, зумовлена не лише загальною системою, в рамках якої діяли всі учасники під час виконання завдання. Саме в роботі з колегою було щось особливо важливе.
Результати засвідчили, що соціальні взаємодії відіграють центральну роль у формуванні нейронних механізмів у мозку людини. І в цьому можна вбачати перспективу для «групової взаємодії, комунікації та прийняття рішень», зазначили автори роботи.
Результати дослідження опублікував журнал PLOS Biology.
