Дослідження команди науковців з Університетського коледжу Лондона під керівництвом професорки Фламінії Ронки показало, що люди, яким подобаються заняття спортом, із більшою ймовірністю їх продовжуватимуть. Учені також стверджують, що індивідуальні плани тренувань працюють краще, ніж універсальна програма.
«Немає сенсу пропонувати людині ідеальний план вправ, якщо вона не слідуватиме йому. Задоволення є ключем до зміни поведінки. Якщо ми хочемо спонукати населення стати активнішим, нам слід стратегічніше підходити до пошуку занять, які подобаються людям, щоб вони поверталися до них знову і знову», – сказав професорка Ронка в інтерв’ю виданню BBC Science Focus.
Про що дізналися вчені?
У ході дослідження команда зосередилася на вивченні того, як типи особистості пов’язані з різними видами вправ, зокрема, їхньою інтенсивністю.
Дослідники класифікували учасників відповідно до Великої п’ятірки рис особистості: доброзичливість (готовність до співпраці), сумлінність (самоконтроль та увага до деталей), екстраверсія (товариськість), нейротизм (тривожність, мінливість настрою, схильність до негативних емоцій) та відкритість новому досвіду.
Команда виявила, що екстравертам до вподоби тренування вищої інтенсивності. Тож учені припустили, що товариським людям подобаються енергійні аеробні заняття, особливо з елементами спілкування, наприклад, командні види спорту або танцювальні заняття.
А тим часом особи, яких учені оцінили як більш невротичних, воліли усамітнення та не любили, щоб за ними спостерігали під час 15-хвилинного циклу, необхідного для оцінки їхньої фізичної форми. Вони рідше стежили за пульсом під час тренувань, нехтуючи вимогою дослідників.
«Це свідчить про те, що люди цього типу, ймовірно, цінують можливість бути незалежними та відокремленими під час тренувань», – сказала керівниця дослідження. Загалом учасники цієї групи віддавали перевагу розслаблювальним вправам, таким як розтяжка, хоча «високоінтенсивні вправи також були прийнятні, якщо можна було робити перерви».
В осіб із сильно вираженою тривожністю «спостерігалося особливо відчутне зниження рівня стресу після виконання програми вправ», зазначила професорка Ронка. «Це чудова новина, оскільки вона підтверджує, що ті, хто отримує найбільшу користь від такого зниження стресу, дуже позитивно ставляться до фізичних вправ», – додала вона.
Щоб з’ясувати, як різні типи особистості корелюють з тими чи іншими видами фізичних навантажень, команда доручила учасникам пройти восьмитижневий домашній фітнес-курс, що, зокрема, передбачав їзду велосипедом та силові тренування.
Рівень фізичної підготовки учасників вимірювався на початку та наприкінці курсу. Також учасники мали заповнювати анкети, що допомагали оцінити ставлення людей певного типу особистості до різних фізичних вправ.
Цікаво, що поступливі та відкриті люди не віддавали перевагу жодному виду вправ.
«Нічого страшного, якщо якась вправа не подобається. Завжди можна спробувати щось інше», – зазначила пані Ронка.
Фото: pexels.com
