Одні люди, які дожили до похилого віку, пояснюють це здоровим харчуванням, інші – вмінням уникати неприємностей, ще інші – гарною спадковістю.
Науковці, здається, зрештою розгадали ключовий секрет довголіття: і це – генетика. Згідно з новими висновками дослідників, нею зумовлені понад 50 відсотків варіацій тривалості життя.
Команда вчених з Інституту науки Вейцмана (Ізраїль) заявила: попередні дослідження, які намагалися виявити генетичний компонент довголіття, не враховували так звану «зовнішню смертність». Йдеться про те, що деякі життя обриваються через нещасні випадки, вбивства, інфекційні захворювання або інші фактори, що виникають поза організмом. Загроза «зовнішньої смертності» з віком зростає, оскільки люди стають слабшими.
На думку вчених, таким чином генетичний внесок у тривалість життя людини було замасковано. Під час свого дослідження команда зосередилась на вивченні «успадкованості» – частці змін тих характеристик, які можна вважати генетичними, а не екологічними, як-от зріст, маса тіла або артеріальний тиск.
Про що дізналися науковці?
Попередні дослідження тривалості життя людини показали широкий діапазон значень успадкованості: вона варіювалася від 6 до 33 відсотків. Проте науковці заявили, що ці цифри занижені, розповіло видання The Guardian.
«Я сподіваюся, що це надихне дослідників на глибший пошук генів, які впливають на тривалість життя. Ці гени розкажуть нам про механізми, які керують нашим внутрішнім годинником. У майбутньому їх можна буде використовувати в терапії, що уповільнює темпи старіння, й таким чином уповільнити розвиток усіх вікових захворювань одночасно», – сказав професор Урі Алон, старший автор дослідження.
Науковці розробили математичну модель, що враховує зовнішню смертність і вплив біологічного старіння, та відкалібрувала її, використовуючи кореляцію тривалості життя з історичних наборів даних тисяч пар близнюків із Данії та Швеції.
Аби виявити сигнал від біологічного старіння, що зумовлене генетичними чинниками, команда не враховувала вплив зовнішньої смертності. Результати, які опублікував журнал Science, засвідчили: 50-55 відсотків варіацій тривалості життя людини зумовлені генетикою. За словами дослідників, цю цифру можна порівняти з показниками, які спостерігаються в диких мишей у лабораторних умовах.
Решту варіацій тривалості життя людини, за словами дослідників, імовірно, можна пояснити такими чинниками, як випадкові біологічні ефекти та вплив довкілля.
«Саме тут ми очікуємо виявити всі звичайні фактори – спосіб життя, харчування, фізичні вправи, соціальні відносини, навколишнє середовище та багато іншого», — сказав Бен Шенхар, провідний автор дослідження. Він додав, що вплив способу життя та довкілля набуває дедалі більшого значення з віком.
Дослідницька команда також перевірила свої результати за допомогою даних американського дослідження братів та сестер довгожителів. І в цьому випадку показник успадкованості тривалості життя становив понад 50 відсотків.
Тим часом вивчення іншого шведського набору даних показало, що в міру зниження зовнішньої смертності від початку XX століття (ймовірно, через поліпшення суспільної охорони здоров’я) передбачуваний генетичний внесок у тривалість життя зростав. Це підтверджує теорію про те, що зовнішня смертність є ключовим фактором. Команда також виявила, що спадковість тривалості життя варіюється залежно від причини смерті, як-от рак, деменція та вік.
За словами Бена Шенхара, те, що генетика відіграє неабияку роль у довголітті, показує повсякденний досвід. «Приміром, близько 20 відсотків довгожителів доживають до 100 років без будь-яких серйозних виснажливих захворювань, і це може свідчити про захисний ефект їхніх генів. Багато з них дослідники вже виявили, але багато ще потрібно відкрити», – сказав він.
Фото: Unsplash
