Медики та вчені б’ють на сполох: світом стрімко поширюється короткозорість, або міопія.
Команда дослідників з Коледжу оптометрії Університету штату Нью-Йорк (SUNY) стверджує, що справа не тільки в часі, який сучасна людина проводить перед екраном. Це лише один із ключових факторів, що сприяють цьому явищу.
Як виявилось, воно значною мірою обумовлено:
- схильністю залишатися вдома і зосереджуватися на предметах, що розташовані поруч;
- звичкою до тривалої роботи за слабкого освітлення та на близькій відстані, а головне – кількістю світла, що за цих умов досягає сітківки.
Про що повідомили науковці?
Команда SUNY залучила до лабораторних досліджень 34 добровольців. 21 із них був короткозорим, а 13 мали нормальний зір. Учасникам запропонували багаторазово фокусуватися (почергово кожним оком) на квадратних мішенях, які розрізнялись за яскравістю та контрастністю.
Спостерігаючи за поведінкою очей у людей з короткозорістю, дослідники припустили, що діяльність, яка вимагає розглядання об’єктів на близькій відстані, сприяла розвитку короткозорості через звуження зіниці. Воно обмежувало кількість світла, що потрапляло в око, розповіло видання Science Alert.
«Короткозорість досягла майже епідемічних масштабів у всьому світі, але ми дотепер не розуміли, чому. Як показали наші результати, основним фактором може бути кількість світла, що досягає сітківки під час тривалої роботи на близькій відстані, особливо в приміщенні», – зазначив співавтор роботи Хосе-Мануель Алонсо, нейробіолог, що спеціалізується на вивченні зору.
Дослідники воліли вивчити три поведінкові аспекти, пов’язані з розгляданням близьких об’єктів: фокусування очей, їхнє звуження та звуження зіниць. Команда внесла коригування, щоб врахувати активацію ON- та OFF-шляхів у сітківці, які відповідають за обробку світла та темряви відповідно.
Попередні дослідження показали, що ослаблення зорового нерва пов’язане з короткозорістю, проте механізм, що лежить в основі цього, залишався неясним. Одним із ключових висновків стало те, що контрастність мала більше значення, ніж яскравість, коли йшлося про поворот очей усередину та звуження зіниць.
Команда також зауважила, що в короткозорих людей очі, як правило, більшою мірою повернені всередину ще до фокусування, а зіниці звужуються сильніше, ніж у людей із нормальним зором.
Завдяки цим спостереженням учені висунули нову гіпотезу: за короткозорості пріоритет віддається не так яскравості, як фокусуванню. Але у приміщеннях, де світла мало, це є великою проблемою.
«За яскравого сонячного світла зіниця звужується, щоб захистити око, але при цьому пропускає достатню кількість світла до сітківки. Коли люди фокусуються на близьких об’єктах у приміщенні, таких як телефони, планшети або книги, зіниця може звужуватися не через яскравість, а для підвищення різкості зображення. Якщо до цього додається слабке світло, освітленість сітківки значно знижується», – пояснила аспірантка-оптометристка Уруша Махарджан, учасниця дослідження.
У звітній статті команда написала: «Наші результати підтверджують гіпотезу про те, що короткозорість розвивається в дітей з недостатньою стимуляцією сітківки».
Результати дослідження опублікував журнал Cell Reports.
За прогнозом експертів, до 2050 року на короткозорість у світі страждатиме близько 40 відсотків молодих людей.
Фото: Unsplash
