Це відкриття подарувало науковцям нове уявлення про культурне та духовне життя міста, що в давнину було відоме як Антипатрея.
Берат (або «біле місто») розкинувся на півдні Албанії. Здебільшого його знають завдяки архітектурі часів Османської імперії та статусу об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Археологічні знахідки в місті та на його околицях свідчать про його заселення ще з бронзового віку. У III столітті до нашої ери поселення отримало назву Антипатрея. Так його назвав на честь свого батька македонський цар Кассандр.
Оскільки Берат неодноразово руйнувався та відновлювався протягом своєї історії – від римських завоювань до османського панування – багато стародавніх шарів залишалися прихованими під пізнішими спорудами. А історики мали лише фрагментарну інформацію про римський та пізньоантичний періоди життя Берата.
Нещодавнє відкриття двох мозаїчних підлог кардинально змінило ситуацію, розповіло видання Arkeonews.
Першу мозаїку археологи знайшли під час ремонтних робіт усередині середньовічного замку Берат. Робітники, які встановлювали водопровідну систему, несподівано виявили мозаїчну підлогу, що ховалась на 1,8 метра глибше за сучасну. Фрагмент розкішного декору належав базиліці періоду пізньої античності, що значною мірою збігається з ранньохристиянським періодом (I-VI ст. н. е.).
На другу мозаїку вчені натрапили під час дренажних робіт у нижній частині міста, частково – під фундаментом мечеті. Хоча археологи розкопали лише невеликий фрагмент, дизайн свідчив про приналежність мозаїки до ранньохристиянської релігійної споруди.
Знахідки підтвердили, що в пізньоантичний період в Антипатреї було багато церков, а отже, існувала активна християнська громада.
Художня краса мозаїк Берата
Мозаїка із замку особливо вразила науковців. Це – поліхромна підлогова прикраса розміром приблизно 6 на 3,3 метра. Вона виконана з вапняку і керамічних 1-1,5-сантиметрових тесер білого, червоного, рожевого, фіолетового, сірого та чорного кольорів.
Композиція розділена на панелі, що обрамлені геометричними візерунками. Серед найбільш примітних декоративних елементів можна виділити кола, що перетинаються, утворюючи геометричні ґратчасті візерунки, та декоративні смуги, що імітують завитки плюща.
На деяких панелях є написи грецькою, мабуть, з іменами жертводавців чи релігійними посвятами.
Друга мозаїка менша за розміром, але не менш значуща. На ній – геометричні візерунки та фрагменти текстів грецькою. Чітко видно слово «Богородиця».
Датування старожитностей
За словами вчених, певні ознаки вказують, що ці підлоги можна датувати кінцем V – початком VI століття нашої ери.
По-перше, серед монет, знайдених вище над мозаїкою, одна збігається з періодом правління імператора Юстина II (565-578). По-друге, стилістичні порівняння з мозаїками на інших балканських локаціях, вказують на художні традиції одного періоду.
Ці та інші деталі свідчать про те, що мозаїки належать до пізньоантичної доби, часу, коли християнство стрімко поширювалося Балканами.
Дослідники вважають, що артефакти, ймовірно, були створені місцевими майстрами. Кваліфіковані ремісники переміщалися між балканськими містами та прикрашали церкви по всьому регіону.
Ці дві мозаїки – не просто прекрасні витвори мистецтва, вони є археологічними свідченнями значущої ролі Берата в розвитку раннього християнства. Річ у тім, що донедавна вчені не мали доказів того, що місто було важливим релігійним центром тих часів.
Попри значення цих знахідок, обидві мозаїки залишаються розкопаними лише частково. Одна з них в очікуванні подальшого вивчення навіть тимчасово похована під захисним шаром піску.
