Дослідники неодноразово намагалися розгадати таємницю 35 рогатих черепів з печери Куева-Дес-Куб’єрта, що в центральній Іспанії. Ці скам’янілі останки, залишені неандертальцями, належать зубрам, оленям та степовим носорогам. Причина, через яку стародавні жителі печери зберігали черепи тварин, досі не була відома науці.
Автори нового дослідження з Іспанії, Португалії та Китаю вважають, що неандертальці складали черепи в печері з ритуальною метою. Команда припустила, що ця традиція передавалась з покоління в покоління протягом тривалого періоду.
Про що дізналися вчені?
У печері Куева-Дес-Куб’єрта є свідчення того, що неандертальці розводили багаття. При цьому будь-які інші рештки тварин відсутні. А в печеру, ймовірніше за все, були доставлені лише голови.
Теорію про те, що ці черепи – останки ссавців, яких з’їли давні родичі людини розумної, дослідники відхиляли й раніше. Адже в голові тварини м’яса небагато.
Дані, зібрані командою та її передниками, свідчать про певну символічну функцію рогатих черепів. Науковці дедалі більше схиляються до думки про ритуальне призначення цих знахідок. До речі, попередніми роками цю думку називали сміливою та сумнівною.
Річ у тім, що духовний світ та когнітивні здібності неандертальців чимало вчених вважають вельми примітивними. Однак унікальна добірка черепів з рогами вказує на те, що неандертальці були здатні до абстрактного мислення та ритуальної поведінки.
Ба більше: той факт, що черепи розкидані кількаметровим шаром осадових порід, може свідчити про те, що їх, імовірно, помістили до печери Куева-Дес-Куб’єрта не одночасно. А також про те, що неандертальці складали черепи протягом тривалого часу, розповіло видання IFLScience.
Команда на жаль, поки що не встановила точний період накопичення кісткових останків у печері. Але це могло відбуватися приблизно 50-40 тисяч років тому.
Дослідники також провели детальний геостатистичний і просторовий аналіз цього шару осадових порід та незвичайних артефактів, що містяться в ньому. Результати показали, що осадові породи нашаровувались внаслідок послідовних каменепадів. А смуги з меншою концентрацією валунів є свідченнями періодів відносного затишшя між лавинами. Те, що останки тварин перемежовуються цими проміжками, доводить: черепи накопичувались тут протягом напрочуд довго.
«Повторне використання обмеженого простору дає можливість припустити, що поява черепів була частиною повторюваної, культурно обумовленої поведінки (практики, що передається), яка тривала протягом невизначеного, але тривалого періоду», – написали автори дослідження. І тепер зрозуміло, що колекцію черепів поповнювали різні покоління неандертальців.
«Інтеграція геологічних, просторових і тафономічних даних показала, що накопичення черепів великих травоїдних тварин було не поодинокою подією, а, ймовірно, результатом повторюваних епізодів довгострокового процесу», – зауважили дослідники. І цей процес не пов’язаний із забезпеченням неандертальців харчами.
Результати дослідження опублікував журнал Archaeological and Anthropological Sciences.
