Тисячоліття в камені: рідкісні наскельні малюнки знайшли в Мексиці

21

Спеціалісти Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH) виявили 16 раніше непомічених зображень на місці, відомому як Ель-Венадо, у штаті Ідальго — поблизу культурної сфери стародавньої Тули.

Від палеоліту до посткласики

Стилістичний аналіз дає підстави вважати, що малюнки охоплюють широкий хронологічний діапазон — від доісторичних періодів понад 4 000 років тому до мезоамериканської посткласики (900–1521 рр. н. е.).

Серед найпомітніших мотивів — антропоморфні постаті з розкішними вінцями, щитами та символічними нанесеннями на тілі. Зокрема:

• фігура в профіль із ступінчастим геометричним візерунком на грудях, яка тримає чімаллі (традиційний мезоамериканський щит);
• інша постать із круговими елементами навколо очей, що нагадують образ дощового бога Тлалока, поруч із можливим макуауїтлем — зброєю доіспанських воїнів;
• стилізований чотириногий — ймовірно олень, що й дав назву місцю (venado — ісп. «олень»);
• абстрактні мотиви, антропоморфні обличчя та червоне пофарбоване зображення, яке може символізувати змію або блискавку.

Символіка, ритуал і ландшафт

Археологи вважають, що розміщення малюнків не було довільним: скелі з виглядом на воду часто мали міфологічне чи сакральне значення і могли пов’язуватися з астрономічними циклами або сезонними обрядами. Такий підхід відповідає загальним моделям у Мезоамериці, де наскельне мистецтво слугувало візуальною мовою, що пов’язувала громади з сакральною географією.

Близькість Ель-Венадо до Тули — колишньої столиці тольтеків — підсилює цю інтерпретацію. Тула розквітла між X і XII століттями н. е. і відігравала важливу роль у формуванні пізніших мезоамериканських культур, зокрема ацтеків, які вбачали в тольтеках культурних предків.

Шари історії

Не всі зображення належать глибокій давнині. Одне з них — антропоморфне обличчя з чотирма кінцівками, схожими на тваринні — може датуватися раннім колоніальним періодом, після іспанського завоювання XVI століття.

Поза естетичною цінністю нинішнє відкриття нагадує, що багато культурних історій Мезоамерики закодовано в самій поверхні ландшафту й часто ховається на виду. Кожне зафіксоване зображення додає фрагмент до розуміння того, як стародавні громади уявляли світ, виражали вірування та взаємодіяли з навколишнім середовищем. Ель-Венадо розповідає не про одну мить, а про тисячі років людської присутності, віри й адаптації.

За матеріалами Arkeonews

Фото: Gerardo Pena – INAH