Інна Тихонова 
Як зберегти стосунки з плином років, коли відпустити партнера і чого прагнути: раціональний підхід та надихаючі приклади.
Синхронізація пульсу
Про таку долю мріяв би, напевно, кожен: американське подружжя прожило разом 65 років, пішовши з життя з різницею у 88 хвилин. «Я тебе люблю, смерть не розлучить нас», – сказав вмираючій 87-річній дружині відданий чоловік і… пішов слідом за нею. Свого часу історія пенсільванського пенсіонера Джеймса Лендіса потрапила на сторінки не лише місцевих газет: старий залишив цей світ через півтори години після дружини: його вразив серцевий напад. «Дідусеве серце розбила смерть бабусі, вони були одним цілим», – сказала онука.
Близька за часом смерть подружжя, що довго прожило разом, – феномен, який часто зустрічається. Літнім людям важко пережити втрату близької людини. За однією з гіпотез, впродовж спільного життя встановлюється зв’язок між серцевими ритмами партнерів і, коли він переривається через смерть одного з них, це може призвести до зупинки серця іншого.
Чи можливе кохання у зрілому віці
Щасливчики, котрі дожили до «золотого» весілля, кажуть, що це велике щастя – разом постаріти. Правильно помічено, що кохання у зрілому віці не знаходять: його створюють. На схилі років спілкування з партнером стає такою ж потребою, як сон та їжа: без нього неможливо довго прожити. У зрілому коханні людина боїться не за себе, а за коханого: захворів один — інший підтримає.
Вчені навіть зібрали «доказову базу» про користь дотиків: тілесні контакти покращують здоров’я людей похилого віку. Згідно з дослідженням британських учених, рукостискання та обійми значно покращують фізичний та емоційний стан людей похилого віку, допомагаючи позбутися болю самотності. Якщо поруч є людина, яка просто поплескає по плечу, це зменшить ймовірність депресії. А туга на старості є смертельно небезпечною: це ускладнює хронічні хвороби та збільшує потребу у додаткових ліках.
Статевий акт у зрілому віці – чи доречно
З медичної точки зору акт кохання між зрілими людьми не є недоречним. Кохання і потяг так само необхідні літнім, як і молодим: доведено, що секс допомагає зберегти здоровий глузд. Згідно з дослідженнями, пенсіонери, котрі не припиняють статеве життя у 70 років, рідше страждають від проблем із пам’яттю та інших когнітивних розладів, пов’язаних зі старістю. Регулярний секс покращує кровопостачання мозку та збагачує організм відповідальними за інтелект рилізинг-гормонами. Психологи знаходять у способі життя на пенсії додаткову можливість для більш тісного контакту з партнером та «омолоджування» сексуальних стосунків.
У Нідерландах один громадянин похилого віку навіть сім років судився з урядом, аби відстояти своє право на секс. І Клаасові Брюну це вдалося. Дідусь виграв позов із відшкодування йому державою… витрат на повій. Свої докази пенсіонер підкріпив довідками від лікарів: терапевт свідчив, що після статевої близькості його літній пацієнт вживає менше ліків, психіатр – що спілкування з жінкою значно покращує психічний стан немолодої людини. А оскільки до виходу на пенсію Брюн перебував на державній службі, йому за тамтешніми законами мають покривати зі скарбниці всі витрати, пов’язані зі збереженням здоров’я.
Цікаві результати отримали науковці з університету Ростока (Німеччина): задоволеними особистими сексуальними стосунками виявилися 57% учасників дослідження із вікової групи 60-70 років та 70% серед 75-річних. Ці цифри можна вважати доказом того, що сексуальна активність не залежить від кількості прожитих років.
Кохання не має віку
Більш гармонійними вважаються шлюби зі взаємного кохання людей одного покоління. Але в почуттях немає стандартів. Ми звикли до засудження «нерівного шлюбу», проте не обов’язково такий союз є мезальянсом. І навіть у союзі за розрахунком можна знайти позитивний сенс для обох партнерів, стверджують психологи.
Велика різниця у роках між письменником Володимиром Короленком та його обраницею не завадила їм створити чудову родину. Хороші плоди приніс шлюб 60-річного актора та режисера Чарлі Чапліна з 18-річною актрисою Уною О’Ніл: вони прожили разом 34 роки, народивши вісьмох дітей і залишивши світові шедеври кіномистецтва.
І таких прикладів вистачає. Молоді жінки, що не зустріли ровесників, котрі б відповідали їхнім запитам, нерідко тягнуться до тих, хто є більш розвиненим духовно: мудрих, досвідчених і готових до надійних стосунків чоловіків старшого віку. Але в останньому романтичному пориві можна знайти не лише щастя. У зрілих роках нове почуття стає випробуванням. І якщо втрати першого кохання не є смертельними, то помилки останнього – непоправні.
Пізнє кохання
На жаль, не всім вдається вступити у «третій вік» із супутником життя. Хтось овдовів, а когось полишили заради нової родини. Запізніле кохання нерідко має присмак гіркоти через вину перед покинутою людиною, з якою пройдено багато шляхів. Найчастіше із сім’ї йде чоловік. І якщо він полишає свою «половину» заради іншої жінки, стрес у покинутої зазвичай є сильнішим, ніж коли партнер іде в «нікуди». Деякі ображені дружини потім уникають чоловіків і не можуть оговтатися від душевного болю решту життя. Самооцінка падає до нуля, оскільки більшість звинувачують у руйнуванні родини себе. Психологи пояснюють, чому так вважати не варто.
Найчастіша причина чоловічих захоплень «при живій дружині» – прагнення продовжити молодість у новому союзі («сивина у бороду – біс у ребро»). Не всі сімейні пари виходять із гормональної перебудови в період андропаузи без втрат. Хтось готовий прийняти потім блудного чоловіка назад: «запаморочення» на тлі кризи середнього віку триває від трьох до п’яти років. Але каятись і пробачити треба щиро, не повертаючись у майбутньому до того, що «проїхали». А хтось ставить на минулому жирну крапку: в одну річку не можна увійти двічі.
У будь-якому випадку, не звинувачуйте у розриві стосунків себе. Навіть якщо причина в тому, що ви не змогли догодити чоловікові: були поганою господинею, не сяяли красою, не підтримували розмову чи не відповідали запитам у ліжку. Підлаштовуватися під чоловіка – це перестати бути собою. Ще гірше – утримувати партнера, ламаючи себе. Відпустіть, зробіть висновки і будьте щасливими надалі. До речі, за хвору дружину чоловік несе відповідальність (як і навпаки), але це вже – не про любов.
З коханими не розлучайтеся
А буває і так: після 77 років спільного життя 99-річний італієць подав на розлучення зі своєю 96-річною дружиною, виявивши у старому комоді її листування з коханцем… 60-річної давнини. У листах закохані обговорювали, що не хочуть руйнувати свої сім’ї. Попри «термін давності» гріха, столітній старець відчув себе ошуканим і звернувся до суду. Давня зрада дружини стала приводом для розірвання шлюбу, в якому в Антоніо та Рози народилося п’ятеро дітей, 12 онуків і один правнук. Попередній рекорд належав 98-річним британцям Бертові та Джессіці Вуд, які розірвали шлюб після 36 років подружнього життя.
Треба бути готовими до того, що з віком сімейні стосунки зазнають змін. «Межовий стан» – 60-65 років. Коли чоловік і дружина працювали, кожен жив своїм життям, а разом пара проводила лише вечори та вихідні. З виходом на пенсію між подружжям можуть виникнути тертя. Напругу зменшить поділ інтересів на спільні та особисті. У кожного має бути свобода вибору діяльності. Без власних цінностей подружжя неминуче набридне одне одному. Чоловіка дратуватиме той факт, що він залишився без звичної роботи та спілкування з колишнім колом людей. А на дружину чекає неприємне відкриття, що господарських турбот додалося, натомість постійна присутність чоловіка вдома обмежує її свободу. Якщо пара знайде заняття до душі, взаємини стануть більш теплими. Зближують однакові інтереси та спільні справи: робота на дачі, сімейний бізнес чи взаємне захоплення.
Любов до життя у зрілі роки
Більшість дружин говорять про те, що за кілька років після виходу на пенсію їхнє здоров’я починає покращуватися. У чоловіків – навпаки: пішовши з роботи, вони «розклеюються». Чоловіче самопочуття покращує приєднання до пенсіонера дружини, котра теж відійшла від справ. Якщо одружений чоловік виходить на пенсію першим, за ним нема кому доглядати, бо благовірна продовжує працювати. А без такого нагляду представники сильної статі невдовзі почуватимуться гірше. Соціологи з науковою обґрунтованістю радять одруженим чоловікам виходити на пенсію лише після того, як це зроблять їхні дружини.
«У жіночій природі закладено більше піклуватися про здоров’я близьких, аніж про власне самопочуття, тому на пенсії жінки стають справжніми хранительками здоров’я чоловіків», – зазначає професорка Університету Міссурі (США) Анжела Керл.
Любов до життя у зрілі роки тримається на почуттях до близьких людей: подружжя та дітей. Поєднання подружньої та батьківської любові є головною складністю зрілих почуттів. Психологи радять не віддавати себе «в рабство» дітям, розчиняючись у турботах про дочку, сина та онуків на шкоду увазі до чоловіка чи дружини. Взаємини із дітьми не мають заважати особистому щастю батьків. Ніколи не пізно піклуватися про власне життя і його сенс – кохання, бо це найнадійніший «запобіжник» від старості.
Фото: pexels.com
