Нове дослідження команди Феррарського університету (Італія) показало, що сучасні дикі ведмеді дедалі більше нагадують Балу – косматого вихователя Мауглі з «Книги джунглів» Кіплінга.
Дослідники зосередили увагу на апеннінському бурому ведмеді (Ursus arctos marsicanus), який мешкає в Центральній Італії та еволюціонує в безпосередній близькості до людей.
Цей критично рідкісний підвид відокремився від інших європейських бурих ведмедів 2000-3000 років тому. З часів Римської імперії він був повністю ізольованим від людських спільнот.
Новий аналіз засвідчив, що, перебуваючи під загрозою зникнення, нинішня популяція цих хижаків зазнала істотних змін, що значною мірою обумовлені діяльністю людини.
Учені виявили, що ці тварини мають менші розміри тіла, а також унікальні особливі особливості голови та морди, порівняно з європейськими, північноамериканськими та азійськими бурими ведмедями. І, як з’ясувалося, у процесі еволюції представники підвиду Ursus arctos marsicanus стали доброзичливішими до людей, розповіло видання Daily Mail.
«Ми побачили, що бурі ведмеді Апеннінських гір мають в генах ознаки, що пов’язані зі зниженням агресивності», – зазначив доктор Андреа Бенаццо, провідний автор дослідження.
За словами вчених, ці генетичні відмінності виникли, ймовірно, внаслідок того, що люди знищували агресивніших особин. А отже, в результаті залишалися переважно спокійніші, миролюбніші ведмеді, які передавали свої гени наступним поколінням.
У статті за підсумками дослідження, яку опублікував журнал Molecular Biology and Evolution, науковці наголосили: в дикій природі залишилося близько 50 апеннінських бурих ведмедів.
«Однією з основних причин їхнього занепаду та ізоляції, ймовірно, стала вирубка лісів, що пов’язана зі збільшенням сільськогосподарських територій та густоти населення в Центральній Італії», – сказав доктор Бенаццо.
Цей факт яскраво демонструє, як вторгнення людини у природу призводить до скорочення чисельності видів, ерозії генетичного фонду, а також збільшує ризик вимирання тварин. Водночас це вторгнення ненавмисно сприяє покращенню взаємин між людьми та ведмедями.
«Висновки з нашого дослідження очевидні. Взаємодія людини та дикої природи часто небезпечна для виживання видів, але вона також може сприяти зниженню конфліктності між ними», – зауважив співавтор дослідження Джорджо Берторелле.
Минулого місяця інша команда вчених заявила, що зміна клімату спричиняє генетичні зміни у білих ведмедів Північної Атлантики. Дослідники виявили сильний зв’язок між підвищенням температури на південному сході Гренландії та змінами в ДНК білих ведмедів. Ці генетичні зміни потенційно допомагають їм краще адаптуватися до високих температур, спричинених глобальним потеплінням.
Еліс Годден, спеціалістка з охорони довкілля в Університеті Східної Англії та провідна авторка того дослідження, зазначила, що отримані результати вселяють певну надію на виживання полярних ведмедів у нових умовах. Але це аж ніяк не означає, що слід припинити боротися з глобальним потеплінням.
Фото: Unsplash
