Ніла Іваненко 
Науковці з Університету Саутгемптона (Велика Британія), Університету Квінс (Канада) та Китайської академії наук надали свіжі докази стосовно Малого льодовикового періоду пізньої античності – значущої кліматичної кризи VI століття нашої ери, що могла сприяти падінню Римської імперії.
Дослідники зосередилися на незвичайних каменях, знайдених на пляжній терасі вздовж західного узбережжя Ісландії. Їх, імовірно, перенесли туди айсберги під час короткого льодовикового періоду, що розпочався близько 540 р. н. е. та тривав від 200 до 300 років. Цей період похолодання вчені роками вивчали як можливий фактор занепаду Римської імперії.
А результати цього дослідження переконливо засвідчили зв’язок між тією історичною подією та кліматичною кризою, розповіло видання Arkeonews. Команда дійшла висновку, що різка зміна клімату могла посилити тодішню вразливість імперії та спровокувати масові міграції, які змінили вигляд Європи.
Професор Том Гернон, експерт з наук про Землю в Університеті Саутгемптона та співавтор дослідження, заявив: «Якщо говорити про падіння Римської імперії, то цей кліматичний зсув, можливо, став тією соломинкою, яка зламала спину верблюда».
Про що повідомили науковці?
Дослідники припустили, що Малий льодовиковий період пізньої античності був спричинений вулканічним попелом від трьох великих вивержень. Він заблокував сонячне світло та призвів до значного падіння глобальної температури. Цей період похолодання збігся з часами політичної та економічної нестабільності в Римській імперії, що підтверджує гіпотезу про вирішальну роль кліматичних факторів у її занепаді.
Вивчаючи скельні камені на ісландському узбережжі, команда використовувала передові технології для аналізу віку та складу вкраплень кристалів циркону. Вони, наче капсули часу, зберігають важливу інформацію про геологічну історію. Роздробивши скелі та виділивши кристали циркону, команда простежила їхнє походження. Як виявилося, вони потрапили сюди з різних регіонів Гренландії, тобто мали льодовикове походження. І це був перший прямий доказ того, що айсберги переносили великі камені до Ісландії.
Як показало дослідження, ці крижані породи, ймовірно, відклалися в Ісландії в VII столітті, що збіглося з великою зміною клімату. Цей час відомий епізодом крижаного сплаву, коли великі шматки льоду відколювалися від льодовиків та дрейфували океаном, розкидаючи уламки вздовж берегів.
Професор Гернон зауважив: «Це яскравий приклад того, наскільки взаємопов’язана кліматична система: льодовики ростуть, айсберги відколюються, океанські течії зміщуються, а ландшафти змінюються».
Дослідження також наголосило на каскадних ефектах швидкого похолодання, які могли сприяти масовим міграціям і які зрештою послабили Римську імперію.
Ця наукова праця не лише пролила світло на історичні наслідки зміни клімату, але й засвідчила значний вплив екологічних факторів на людські суспільства протягом усієї історії.
Результати дослідження опублікував журнал Geology.
Фото: pixabay.com
