Команда дослідників з Іспанії та Саудівської Аравії провела аналіз так званих «Скарбів Вільєни», знайдених на Піренейському півострові 1963 року. Цінності понад 60 років зберігалися в міському археологічному музеї. У колекції віком 3000 років було 59 артефактів, серед них – чаші, пляшки, прикраси із золота, срібла, бурштину та заліза.
Що вразило дослідників
За допомогою мас-спектрометрії вчені з’ясували, що два предмети з кладу бронзової доби – напівсфера та браслет – містять метеоритне залізо. Напівсферу, можливо, використовували як навершник. За свідченням науковців, небесне тіло, з якого походив матеріал, врізалося в Землю мільйон років тому.
У першому предметі виявили 5,5 відсотків цього матеріалу, у другому – 2,8 відсотка, розповіло видання Daily Mail.
Дослідники пояснили, що метеоритне залізо (сплав заліза та нікелю) міститься в деяких типах кам’яних метеоритів, що складаються переважно із силікатів – солей кремнію та кисню.
«Оскільки цей матеріал прибув із космосу, він складається із залізо-нікелевого сплаву зі змінним вмістом нікелю», – прокоментували своє відкриття науковці. За їхніми словами, ці предмети також містять інші другорядні елементи, серед яких одним з найважливіших є кобальт.
Виявлені на Піренейському півострові «Скарби Вільєни» дали науковцям можливість дослідити, як людство перейшло від каменю до бронзи. Артефакти були виявлені археологом Хосе Марією Солером у грудні 1963 року, коли він та його команда розкопували русло висохлої річки Рамбла-дель-Панадеро неподалік від міста Вільєна. Близько 90 відсотків скарбів було вироблено з 23,5-каратного золота.
На думку вчених, цінна колекція належала громаді, а не одній королівській сім’ї. Адже жодних королівств у ті часи на Піренейському півострові не існувало, зазначила команда. Дослідники припустили, що колекція скарбів потрапила на Піренеї із Середземномор’я.
Старший автор дослідження Ігнасіо Монтеро Руїс, науковий співробітник Інституту історії Іспанії, розповів: «Технологія роботи з метеоритним залізом повністю відрізнялася від роботи з міддю та благородними металами (золотом та сріблом). Отже, люди, які почали працювати з метеоритним залізом, а потім – із земним залізом, повинні були впроваджувати інновації та розробляти нові технології».
Він також додав, що рівні нікелю в земному залізі зазвичай низькі (або дуже низькі) та часто не виявляються при аналізі.
Робота з позаземним матеріалом – звична практика стародавніх майстрів
Використання метеоритного матеріалу в ремісництві тисячі років тому – не є новиною для науки.
У 2016 році команда вчених з Єгипетського музею в Каїрі, Міланського політехнічного інституту та Пізанського університету дослідила кинджал з гробниці Тутанхамона. 1922 року його знайшов з-поміж інших раритетів усипальниці фараона археолог Говард Картер. Лезо багато оздобленого кинджала було зроблене з метеоритного заліза. Для вивчення складу матеріалу дослідники використали таку саму технологію, що й команда, яка аналізувала «Скарби Вільєни». Єгипетські вчені зіставили матеріал кинджала зі складом метеорита Харга. Космічне тіло знайшли у 2000 році на плато Марас-Матрух за 240 кілометрів від Олександрії.
Кинжал вважається одним з найвидатніших предметів, похованих разом з молодим фараоном (Тутанхамон прожив лише 19 років). Артефакт має золоту ручку з тонким тисненням, коштовним камінням та кришталевим навершником. Золоті піхви прикрашені квітковим узором та орнаментом.
