Що може бути прекраснішим за мініатюрні морські створіння, які переливаються в темній воді всіма можливими барвами?
Після того, як сонце сідає над Флоридою, а небо та море стають чорними, 55-річний дантист округу Палм-Біч Стівен Ковач дістає своє фотообладнання, зустрічається з друзями і прямує з ними човном у відкритий океан.
Панцирна риба-горгулья
А потім Ковач занурюється в чорнильні води Атлантики на 15-метрову глибину та чекає на нових героїв своїх творів. Повз нього пропливають величезні акули-молоти та риби-мечі. Для фотохудожника комунікація з хижаками хоча й не зовсім комфортна, зате дуже цікава.
Проте не ці велетні є його улюбленими об’єктами. Ковач полює на крихітних істот – здебільшого рідкісних та глибоководних видів. Його моделі часто перебувають на личинковій стадії. А їхній розмір зазвичай не перебільшує десятицентової монетки.
Малюк довгоногого восьминога
Вони мігрують крізь темряву на чималі відстані. Щоб зняти їх з неймовірною деталізацією, Стівен використовує камеру з макрооб’єктивом та стробоскопи. Сертифікованим драйвером він став ще у старшій школі, але дозволити собі таке цінне обладнання для підводної фотографії зміг не одразу.
Техніка зйомки тварин у глибокому нічному океані має назву: «фотографія чорної води», пише Smithsonian Magazine.
Кістковухий окунь
Свою хроніку мініатюрних створінь Ковач поповнює не лише біля берегів Флориди, а й біля Гавайських та Кайманових островів, Індонезії, Філіппін, Японії, Мексики.
До речі, фотозображення Ковача примітні не лише красою та неймовірністю образів. Вони цінні для науки. Коли фотохудожник помічає якусь істоту, яку ніколи не бачив, обов’язково ловить її на камеру. А фото надсилає науковцям зі Смітсонівського інституту (Вашингтон). Подекуди Стівен занурює личинку у спиртовий розчин і також надсилає її вченим. За свідченням дослідників, він не завдає таким чином шкоди екосистемі океану, адже понад 99 відсотків личинок багатьох видів не доживають до повноліття. Тож Ковачу навіть видали ліцензію, що дозволяє зберігати рідкісні екземпляри для науки.
Парування пелагічних гологрудих молюсків
Журналісти Smithsonian Magazine – видання Смітсонівського інституту – розпитали Стівена Ковача про його дивовижне захоплення, яке можна вважати другою справою його життя.
Які проблеми бентежать того, хто працює в техніці «фотографія чорної води»?
Передусім те, що ти висиш на глибині й не бачиш дна. Тварини аж ніяк не раді тебе бачити. Вони втікають, намагаючись сховатися. Технічно це набагато складніше, ніж звичайна макрозйомка рифів.
Мальок колючого морського диявола
А яка найбільша нагорода для такого майстра?
Зустрічати тварин, яких ніколи не бачив. Лише кілька тижнів тому на острові Кона ми знайшли глибоководного вудильника, якого ніколи раніше не фотографували. Для мене це був абсолютний кайф.
Який ваш улюблений образ, виловлений з чорної води?
О, це складне питання. У мене їх аж надто багато. Серед них, наприклад костовухий віслюк (Acanthonus Armatus), що раз у раз зустрічається біля берегів Флориди. Це одна з найкрасивіших тварин, яких я колись бачив під водою. Вона незвична й рідкісна. Дорослі особини цього виду живуть на значній глибині, тож бачити їх – велика удача.
Діамантовий кальмар
Що в цій творчості є найскладнішим?
Не так складно зробити знімок, як знайти об’єкт. Це схоже на пошуки скарбів. Деяких із цих тварин я шукав роками. Іноді це просто гра в очікування. Найбільша проблема – не здаватися, доки вони не з’являться. Деякі з цих істот, що їх бачите на знімках, я шукав по п’ять-вісім років.
Також непросто отримати ідеальне зображення. Личинка лобстера, що їде на медузі, – це справжній виклик. І тут головне не просто сфотографувати, а зробити це так, щоб сюжет мав красивий вигляд. Лобстери, як і медузи, перебувають в постійному русі. Щоб зловити їх в ідеальній позі, потрібно витратити багато часу та кадрів.
Інші примхливі моделі – глибоководні вудильники. Їхні личинки не перевищують п’яти-восьми міліметрів, вони висять догори дриґом та постійно рухаються. Сфотографувати їх – неабияке завдання.
Доросла летюча риба
Яка з ваших фотографій привертає найбільшу увагу публіки?
Людям подобаються переважно барвисті фотографії. Фаворитом серед них є знімок лобстера на медузі.
Лобстер верхи на медузі
А чи бачили ви під час своїх фотополювань морське сміття чи пластик?
Коли вирушаю в такі місця, як Філіппіни чи Індонезія, зустрічаю в тамтешніх водах чимало сміття. Не так багато його на Гаваях. Іноді бачу його біля берегів Флориди, але його кількість тут поки що некритична. У мене в Інстаграмі є ціла купа зображень із тваринами та сміттям. Є там фото наутілусу, що катається на рештках упаковки, й риби, що ховається у пластику.
Наутилус «збирає» пластикове сміття
Ви публікуєте багато своїх матеріалів у соціальних мережах. Що, на вашу думку, люди винесуть для себе з цих зображень?
Публікації в соцмережах – це спосіб представити мої роботи публіці. А хтось, можливо, навіть схоче їх купити. Загалом мені просто подобається ділитися тим, що бачу я і чого не бачать інші.
Фото: Steven Kovacs