Інна Тихонова 
Це третя жінка після Жанни д’Арк та Сари Бернар, яка удостоїлася пам’ятника в Парижі. Коли вона наклала на себе руки, Франція оголосила національну жалобу.
Шлях на сцену
Гордістю Франції стала італійка з Єгипту. Іоланда Крістіна Джільотті народилася 17 січня 1933 року у Каїрі. Майбутня «Міс Єгипет» була дочкою італійців-калабрійців із Катандзаро (деякі джерела уточнюють, що італійцем за походженням був батько зірки, скрипаль у Каїрській опері, а мати-швачка – француженкою). Після перенесених у дитинстві офтальмологічних операцій у косоокої дівчинки з’явився той магічний погляд, який стане «родзинкою» її зовнішності. У 12 років майбутня переможниця конкурсу краси втратила батька і змушена була попрощатися із безтурботним дитинством. З ранньої юності цілеспрямована дівчина працювала манекенницею (її журнальне фото в купальнику призвело до скасування заручин із місцевим залицяльником) і знімалася в невеликих кіноролях. Досягти на артистичній ниві більшого обіцяв переїзд до Парижа, де володарка чуттєвого «грудного» голосу могла реалізувати мрію співати на сцені.
Маленька Іоланда Крістіна Джільотті в 1937 році
Заняття вокалом із Роланом Берже підготували здібну ученицю до співочої кар’єри та зустрічі з людиною, яка підтримає її на творчому та життєвому шляху. На час знайомства з директором радіостанції «Європа-1» Люсьєном Морісом переможниця вокального конкурсу на французькому радіо була пишнотілою брюнеткою (невдовзі вона назавжди перетвориться на струнку білявку, знизивши вагу до 51 кг при зрості 168 см) і представлялася Далілою. Концертний псевдонім молода артистка обрала сама, не припускаючи в цьому злого накреслення долі: в чомусь вона повторить фатальну місію біблійної героїні, яка принесла смерть закоханому в неї чоловікові. Зміна букви в імені (Даліла з давньоєврейської легенди звучить на івриті як Даліда) сумної карми не позбавить: рок Даліли стане довічним тягарем Даліди. «Чорну орхідею», як назвуть критики харизматичну виконавицю хіта «Бамбіно», спіткає доля «Чорної вдови».
Даліда у 1961 році
Подорож до краю
Одружившись у 1961 році після п’ятирічних заручин, продюсер і його протеже вже за рік розійшлися. Люсьєна Моріса бентежив некерований потяг Даліди до французького актора та художника Жана Собескі. З першої зустрічі в Каннах палка італійка закохалася в талановитого поляка, і сталося це ще до одруження з продюсером, до якого співачка відчувала лише повагу та подяку. Після тріумфального сольного виступу в Олімпії Даліда продовжить свій шлях одна.
Кажуть, що нове життя жінка зазвичай починає з нового кольору волосся. Даліді сподобався образ блондинки. Пізніше вона зрозуміє, що золоті пасма допомагають стати помітною, але не щасливою. Придбавши в 1962 році атмосферний будинок на Монмартрі, зірка стала новою власницею історичної будівлі в серці Парижа, де колишній мешканець, письменник важкої долі Луї-Фердинанд Селін завершував свою «Подорож до краю ночі». За містичним співпадінням, закінчить у цьому будинку свою земну подорож і Даліда.
Вілла Даліди на Монмартрі. Фото: Ivonna Nowicka
Але поки що вона продовжить зачаровувати публіку в статусі першої співачки Франції, зайнявши на сцені місце, що вивільнилося після смерті в 1963 році легендарної Едіт Піаф. А між твістом та рок-н-ролом сцена подарувала Даліді у 1966 році нове кохання: італійського співака та композитора Луїджі Тенко. На жаль, їхній дует не вразив глядачів, і після провального виступу 1967 року на фестивалі в Сан-Ремо вразливий музикант застрелився в готелі, не переживши підсумків голосування.
Даліда у Сан-Ремо у 1967 р.
Пізніше з’ясувалося, що Тенко мав намір порвати з ексцентричною подругою. В опублікованому після смерті Даліди листі до іншої жінки коханий відгукувався про зірку як про «порочну і неосвічену неврастеничку», каявся у зв’язку з нею і збирався поставити на романі зі співачкою крапку. Даліда цього не знала і ледве не пішла за самогубцем слідом. У важких переживаннях вона теж зважилася попрощатися із життям. Лікарі витягли співачку з того світу, але тривала кома до кінця днів нагадуватиме про себе важкими наслідками: нападами глухоти, провалами в пам’яті та пересадженою через некроз тканин шкірою на руках (артистці було зроблено кілька операцій). У важкий період Даліду підтримував колишній чоловік, але в 1970 році наклав на себе руки і Моріс.
Життя нестерпне
Концертна пауза Даліди тривала довгі місяці: співачка була не в тому стані, щоб виходити до людей. На сцені її побачили перероджену. У світлі рампи стояла інша людина, наповнена стражданням, усвідомленням та каяттям. Репертуар співачки поповнився піснями із глибокими текстами філософського змісту. Світовими хітами стали пісні «Йому лише 18» та «Слова, слова» (запис Рaroles зроблено у дуеті з актором Аленом Делоном).
Дует з Аленом Делоном
У 1972 році співачка віддала серце художникові Рішару Шамфре, з яким була щасливою протягом дев’яти років, поки в їхнє життя не втрутився трагічний випадок: якось обранець Даліди ледь не вбив людину, визнавши безвинну жертву за грабіжника. Після в’язниці Рішар не повернувся: у 1983 році він наклав на себе руки. Ця звістка шокувала артистку. Добровільно пішли з життя вже троє її коханих чоловіків. Преса побачила у зламаній жінці «Чорну вдову». І шанувальники обґрунтовано занепокоїлися, почувши від співачки 1984 року, що нове шоу «Ідеальна Даліда» стане її заповітом.
Даліда втрачала сили одночасно із зором. Їй щораз важче було виходити під софіти, а вдома вона спала при включених лампах. Допомогла лише п’ята операція на очах. Співачка не втратила зір, але втратила себе.
У 1986 році вийшов останній диск Даліди «Обличчя кохання». Тоді ж єгиптянка повернулася до витоків, знявшись на батьківщині у фільмі «Шостий день», де постала в образі старої жінки без макіяжу. На жаль, обидві роботи артистку не потішили.
Даліду все частіше відвідувала думка, що найкраще в її житті залишилося в минулому. «Я достатньо прожила і багато чого досягла, але щось у моєму житті не спрацювало», – усвідомлювала власниця діамантового диска. Її записи продавалися 120-мільйонним накладом. За 30 років на сцені вона виконала близько 2000 пісень вісьмома мовами, але дійшла висновку, що «артист живе та вмирає самотнім».
У найдраматичнішій своїй пісні Je suis malade («Я хвора») співачка буквально описувала власний стан: «Я п’ю щоночі. Але всі віскі для мене смакують однаково. І на всіх кораблях – твій прапор. Я більше не знаю, куди йти, ти скрізь. Це кохання мене вбиває. І колись я віддам кінці на самоті, слухаючи по радіо свій голос у пісні. Я безнадійно хвора».
У 54 роки вона повернулася до рішення, ухваленого 20 років тому перед першою спробою суїциду: знову запила барбітурати алкоголем. Ніч із 2 на 3 травня 1987 року стала для співачки останньою. Смерть констатували об 11-й годині ранку. Останній автограф Даліда залишила на передсмертній записці: «Життя стало для мене нестерпним. Вибачте».
Іменем зірки названо площу на Монмартрі – тут ціна життя нерідко вимірюється жертвами мистецтву.
Бюст Даліди, встановлений на крихітній площі, названій на честь співачки
Фото: wikipedia.org
