Іван Айвазовський: «Моя адреса – завжди у Феодосії»

До української культури творчість титулованого мариніста та баталіста відносити так само справедливо, як і до світової образотворчої спадщини.

Витоки натхнення

За службовим обов’язком художник Головного морського штабу Іван Айвазовський зображував Чорне море, але морська тематика становила лише половину його сюжетів. Серед полотен автора «Дев’ятого валу» – «Млин на березі річки. Україна», «Весілля в Україні», «Під час жнив», «Обоз чумаків», «Український пейзаж із чумаками при місяці» та «Комиш на Дніпрі». Митець зі світовою популярністю був міцно прив’язаний до Криму: жити і працювати член Академій мистецтв Санкт-Петербурга, Амстердама, Штутгарта, Парижа, Флоренції та Риму волів на своїй батьківщині.

«Український пейзаж із чумаками при місяці» (1869)

Між Вірменією і Галичиною

У XVIII столітті предки Айвазовського переселилися з Вірменії до Галичини: дідусь та бабуся живописця Григор і Ашхен Айвазян мали у власності землю у Львові. Їхній син Геворк через конфлікт із братами змінив місце проживання. Спочатку купець торгував у Дунайських князівствах, а звідти перебрався до Феодосії, де одружився з місцевою вірменкою Рипсіме, яка народила чоловікові трьох дочок та двох синів. У Криму батько сімейства Геворк Айвазян став Костянтином Гайвазовським, видозмінивши вірменське прізвище на польсько-український лад. Підпис «Гай» стояв до 1840-х років і на картинах сина-художника: Айвазовським Ованес Айвазян став у 24-річному віці.

«Ованес, син Геворга Айвазяна» — запис вірменською мовою у метричній книзі Феодосійської церкви Сурб Саркис
про народження і хрещення І. К. Айвазовського

Турецький слід та брат-монах

Майбутній живописець, колекціонер і меценат народився у Феодосії 29 липня 1817 року. Біографи не знайшли документального підтвердження легенді про турецьку гілку в його родоводі, проте інтригою такі чутки були для кожного нового покоління. Про прадіда художника по материнській лінії в родині говорили, що сина турецького воєначальника в XVII столітті нібито врятував і всиновив вірменський солдат: у сімейному переказі фігурували події 1696 року під час взяття царським військом турецької фортеці Азова. Достовірним фактом біографії художника є спорідненість із архієпископом Вірменської Апостольської Церкви: владикою став його рідний брат Саргіс, у чернецтві – Габріел.

Вроджений талант

Айвазовський мав дар художника і музиканта. З дитинства граючи на скрипці, якось він навіть надихнув своїм музикуванням Михайла Глінку: у гостях композитор захопився домашнім виступом Айвазовського та включив його татарські мотиви до опери «Руслан та Людмила».

Рідна стихія

Мариніст так досконало вивчив море, що не потребував малювання з натури. Художник стверджував, що бездонну глибину і безмежну далечінь неможливо скопіювати, як не можна зупинити сплеск хвиль. Малювання різних станів моря по пам’яті стало його відрадою, коли душа тужила за домом у сімферопольській гімназії. Цю звичку художник зберіг назавжди – всі його морські сюжети народилися не на березі, а в майстерні.

«Дев’ятий вал» (1850)

Дві школи краще за одну

У петербурзькій Академії мистецтв випускник гімназії та повітового училища навчався за казенний кошт, бо батько на той час розорився. Почавши навчання у пейзажному класі, Айвазовський вимушено продовжив його у батальному. Помічник французького мариніста обурив наставника спробою працювати на власне ім’я: саме так Філіп Таннер розцінив участь свого підмайстра у виставці. Роботи Айвазовського педагог з показу зняв і відмовив підшефному у подальшому патронуванні. Так студент опинився у класі військового живопису, де професор Олександр Зауервейд навчив його малювати батальні сцени. Морський бій Айвазовський зображав так майстерно, ніби бачив його на власні очі.

«Чесменський бій» (1848)

Визнання успіху

Розглянути унікальні здібності учня досвідчений педагог зумів одразу. Незабаром картина Айвазовського «Штиль» удостоїлася Великої золотої медалі Імператорської Академії мистецтв. Студентові було дозволено дворічну самостійну практику в Криму, а потім на талановитого художника чекало шестирічне закордонне відрядження до Італії, Голландії, Англії, Франції, Португалії, Іспанії та Швейцарії. У 27 років Айвазовський повернувся з Європи досвідченим майстром. Подорожуватиме він і надалі: неодноразово відвідає Єгипет, Кавказ, Константинополь, а у 75 років побуває з дружиною в США, де напише з натури Ніагарський водоспад. Проте найкращим місцем на планеті митець до кінця життя вважатиме рідний Крим. Коли засновник Третьяковської галереї поцікавився, де художника слід шукати надалі, Айвазовський відповів, що його адреса – «завжди у Феодосії».

«Сцени з каїрського життя» (1889)

Чужим не зрозуміти

Через небажання чоловіка жити у столиці від художника пішла перша дружина: дочка штабс-лікаря Юлія Гревс була англійкою. З другою дружиною-вірменкою розуміння виявилося більше: Анна Саркісова-Бурназян познайомилася з художником на похороні свого першого чоловіка. Після річної жалоби молода вдова вийшла заміж за розлученого Айвазовського. Нова дружина була на 40 років молодшою за свого другого обранця і пережила його на 44 роки. «Одружений на молодій і дуже гарній жінці, яку тримає в їжакових рукавицях, – так описував свого кримського сусіда частий гість Івана Айвазовського Антон Чехов. – Бадьорий 75-річний старий поєднує в собі художника з генералом і наївного діда з Отелло».

Портрет Анни Саркісової-Бурназян. І. К. Айвазовський, (1882)

Складна натура

Спостережливий письменник бачив у «добродушному вірменині», знайомому «з султанами, шахами та емірами», «пересиченого архієрея з «казкового маєтку». Майстер слова відзначав «генеральське» рукостискання людини, яка знає собі ціну, і називав митця «складною натурою, гідною поваги». Водночас від уваги Чехова не вислизнуло літературне невігластво Івана Костянтиновича, який не читав творів свого приятеля Пушкіна. За поясненням Айвазовського, він не бачив сенсу в читанні книг, бо про все у житті мав власну думку.

Собі та людям

У Криму митець володів численною «елітною нерухомістю»: крім будівлі в селі Шейх-Мамай, мав будинок у Судаку та «панський» маєток на феодосійській набережній. Коли рідне місто живописця постраждало від посухи, Айвазовський звернувся до міської думи з пропозицією провести у Феодосію водогін із власного маєтку у Старому Криму. Так він напоїв земляків мінеральною водою з приватного джерела. У «вічну власність» городян Айвазовський подарував «50 тисяч відер чистої води на добу»: цю ідею було втілено у фонтані з безкоштовною питною водою біля міської набережної. Крім водогону та фонтану, коштом Айвазовського у Феодосії було споруджено залізничне полотно та найбільший на півострові торговий порт, музей і концертний зал, картинну галерею та школу мистецтв.

Фонтан Айвазовського, Феодосія

Творча кухня

Заможний художник обтяжувався світською стороною життя: зайвий раз він намагався уникати прийомів, надаючи перевагу роботі. Втім, якщо художникові доводилося приймати гостей, то він дивував запрошених творчим підходом до організації застілля. Частування відповідали назвам робіт господаря: до столу подавали юшку «Чорне море», соус «Азовське море», морозиво «Північне море», пиріжки «Гавань», салат «Капрі», пунш «Везувій» та шампанське «Від штилю до урагану». Звані обіди вимагали ґрунтовної підготовки: замість заводських етикеток на пляшках із напоями з’являлися власні етюди мариніста із зображенням морської стихії.

Не морем єдиним

Творчість Айвазовського не вичерпувалася морськими пейзажами та водними битвами. На його картинах можна побачити міські краєвиди і степові панорами, історичні події та біблійні сюжети. Писав художник і портрети: його пензлю належать зображення брата і бабусі, тестя та тещі, впливових покровителів та друзів – зокрема, міського голову Феодосії Казначеєва, генерала Лоріс-Мелікова та флотоводця Лазарєва. Серйозним захопленням художника була археологія: Айвазовський належав до членів Одеського товариства історії та старожитностей, очолював експедиції на розкопках 90 курганів і охороняв пам’ятки Криму.

Портрет Ашхен Айвазян, бабусі Айвазовського

Живописець у чині адмірала

1864 року Іванові Айвазовському було надано спадкове дворянство. Художник був кавалером десятка орденів і мав чин дійсного таємного радника, що у табелі про ранги відповідало званню адмірала. Це перший художник імперії, чиї роботи потрапили до Лувру. Автор мав золоту медаль Паризької Академії мистецтв.

Приніс хаос до Ватикану

В основі цього жарту – реальна історія. Побачивши картину Айвазовського «Хаос. Створення світу», Папа Римський Григорій XVI побажав її придбати, і Микола Гоголь написав: «Коли до Риму приходить наша людина, чекайте на Хаос у Ватикані». Аналогічне полотно Айвазовського (на ту ж тему і з тією самою назвою) є експонатом музею у Венеції. Провідуючи свого брата-ченця на острові Святого Лазаря, Іван Костянтинович подарував монастирю полотно на біблійну тему. До речі, коли колеги критикували художника за повторюваність сюжетів, він відповідав, що робить це з метою виправлення недоліків попередніх робіт.

«Хаос. Створення світу» (1841)

Аби не підробки

Імператорові Миколі I приписують фразу: «Я куплю все, що б не написав Айвазовський». За довге життя митець створив понад 6000 картин, що виставлялися у 125 галереях світу. Це ім’я було настільки популярне, що художника часто наслідували і видавали підробки за оригінали. Зокрема, після відвідин Айвазовським Італії галерейники Риму мали справу з фальсифікованими морськими пейзажами, до котрих автор оригіналів не мав жодного стосунку. Так само художник виявився серед лідерів за кількістю крадіжок робіт із музеїв. Періодично вкрадені картини знімаються з продажу на престижних аукціонах.

Іван Айвазовський за роботою (1893 р.)

Бажана смерть

1884 року Айвазовський потрапив у шторм у Біскайській затоці, і преса повідомила про його загибель. Непорозуміння невдовзі прояснилося, проте заповзятливі галерейники чесно зізналися художникові, що його смерть була б їм вигідна, бо трагічна звістка вже в кілька разів підняла ціни на його роботи. З часом полотна Івана Айвазовського лише дорожчають. У 2012 році найбільш коштовну картину майстра «Вид Константинополя та Босфорської затоки» було продано на аукціоні Sotheby’s за $5,2 млн.

«Вид Константинополя та Босфорської затоки» (1856)

Цінна спадщина

Коли йдеться про великі гроші, не уникнути питань про спадкоємців статків. У першому шлюбі у художника народилося чотири доньки, які подарували батькові десятьох онуків. Проте митця турбувала відсутність спадкоємця-сина. У бажанні зберегти рід Айвазовських Іван Костянтинович попросив царя дозволити залишити це прізвище, «з гербом і достоїнствами дворянського роду», усиновленому художником онукові, тобто синові старшої доньки Олени. Не дочекавшись відповіді імператора, 82-річний живописець помер (за заповітом художника поховали у дворі середньовічної вірменської церкви Святого Саркіса у Феодосії). Але в останньому проханні шанованої людини Микола II не відмовив. Прізвище Айвазовський мав онук Івана Костянтиновича Михайло. А дідусевий талант успадкували й інші нащадки: всі онуки Івана Айвазовського стали художниками.

Фото: wikipedia.org