Ева Перон: акторка на політичній сцені

Яскравий образ соратниці аргентинського лідера понад пів віку збуджує полеміку щодо її місця в історії.

FacebookTwitterLinkedinTelegram

З середини ХХ століття гламурна донна у вбранні від Крістіана Діора залишається символом лівих ідей у Південній Америці поряд із полум’яним «вічним революціонером» Че Геварою. І поки прихильники «заступниці нації» захоплюються коротким, але корисним суспільству життям другої дружини президента Аргентини Хуана Перона, критики знаходять вагомі підстави для засудження її впливу на політику держави.

Хуан та Хуана

Біографія Еви Перон починається з тяжкого дитинства. Молодша з п’яти позашлюбних дітей господаря скотарської ферми Хуана Дуарте та його працівниці Хуани Ібаргурен (материнський рід належав до іммігрантів-басків) народилася 7 травня 1919 року у патріархальному містечку Лос-Тольдос поблизу Буенос-Айреса. Марії Еві Ібаргурен ледве виповнилося 7 років, як в автомобільній аварії загинув батько, а через 5 років дівчинка по необережності обпекла обличчя та руки киплячою оливковою олією. Лікар забинтував рани та приготував юну пацієнтку до думки, що її ніжну шкіру назавжди спотворять грубі рубці. Але після зняття пов’язок жодних слідів від того, що сталося, на тілі підлітка не виявилося. Доля врятувала майбутню акторку від зовнішніх вад, ніби оберігаючи її для майбутньої важливої місії.

Шкільна фотографія Еви Дуарте, 1933 рік.

Шкільна фотографія Еви Дуарте, 1933 рік.

Після загибелі 1926 року у дорожньо-транспортній пригоді дона Дуарте життя його «побічної сім’ї» погіршило виселення з маєтку законними спадкоємцями. Неофіційна багатодітна вдова змушена була забратися з ферми до сусіднього містечка Хунін. У подальшому Хуана зуміла поставити всіх своїх дітей на ноги: сина відправила до столиці на військову службу, трьом старшим дочкам знайшла забезпечених чоловіків, а молодшій дочці придбала квитки на потяг до Буенос-Айреса: після запізнілого закінчення початкової школи дівчина повідомила про своє бажання стати акторкою.

Ева Дуарте, 15 років

Ева Дуарте, 15 років

Акторський дебют

Попри брак відповідної освіти, Марія Ева Ібаргурен або Ева Дуарте, як вона називалася на афішах, знайшла роботу в одній із численних акторських труп, що виступали на столичних сценах і навіть гастролювали іншими містами. 1935 року відбувся її дебют в епізодичній ролі в театрі «Комедія». Виходячи на сцену, Марія Ева не переймалася через своє аматорство. Замість навчання акторській професії на курсах сценічної майстерності, дівчина досягла успіхів у роботі моделлю. Вона позувала для рекламних світлин, а згодом її фото з’являлися на обкладинках ілюстрованих журналів театрально-кінематографічної тематики: «Антенни», «Синтонії», «Радіоландії» тощо.

Перша обкладинка Еви Дуарте, журнал Sintonía

Успішною сторінкою в біографії майбутньої Еви Перон виявилася участь у популярних на початку 1940-х років радіовиставах. Все почалося з укладання в 1938 році контракту з виробником на рекламу мила по радіо. Опинившись перед мікрофоном у якості дикторки, Ева побачила перспективи у залученні до роботи в студії акторів: 1939 року акторка сформувала першу групу виконавців ролей у радіотеатрі. Через два роки Ева Дуарте пішла зі сцени, щоб повністю зосередитися на новій роботі. Залишаючись невидимою для глядачів, на радіо вона швидше набула впізнаваності, ніж могла цього досягти на підмостках. Беручи участь у радіопостановках та радіорекламі, акторка запам’яталася слухачам спочатку своїм голосом, а потім люди побачили її й у невеликих ролях на кіноекрані.

Ева Дуарте у «Кавалькаді цирку» , 1945 рік.

Ева Дуарте у «Кавалькаді цирку» , 1945 рік.

Справжнє життя

Кар’єрному зльоту акторці сприяв цикл постановок, присвячених відомим жінкам: Жозефіні де Богарні, Сарі Бернар, Елеонорі Дузе, Анні Австрійській, леді Гамільтон та ін. Вважається, що реалізувати цей задум на радіоканалі «Бельграно» Еві Дуарте допомогли впливові покровителі. Новий проєкт рекламував журнал «Антенна», а матеріально підтримували спонсори з миловарної фірми. Постановка радіосеріалу «Героїні в історії» вивела його ініціаторку на позицію провідної акторки. Невдовзі Ева змогла зустрітися з Хуаном Пероном, який після ініційованого й організованого ним військового перевороту займав скромну посаду голови секретаріату праці.

Ева Дуарте та Хуан Перон, 1945 р.

Ева Дуарте та Хуан Перон, 1945 р.

З метою популяризації своєї соціальної політики представник політичної сили, що прийшла до влади внаслідок військового перевороту, часто з’являвся на радіо, а його знайомство з провідною співробітницею відбулося на офіційній зустрічі зі збору коштів жертвам землетрусу в Сан Хуані. Подальший романтичний зв’язок із полковником Пероном докорінно змінив долю акторки: вона назвала їхню зустріч «чарівним днем», із якого почалося її «справжнє життя». За протекцією Хуана Перона молода жінка стала ведучою політичного радіопроєкту, що пропагував діяльність очільника секретаріату праці: програма «Назустріч кращому майбутньому» виходила в ефір кілька разів на тиждень. Водночас Ева очолила новостворену профспілку працівників радіо і співпрацювала з відомством Перона як громадська активістка. Коли полковник став міністром оборони та віце-президентом країни, становище його фаворитки на радіо ще більше зміцнілось. Вона перетворилася на топову співробітницю з найбільшою зарплатнею у 35 тисяч песо.

Ева Перон - ведуча політичного радіопроєкту

Ева Перон – ведуча політичного радіопроєкту

Головна роль

У 1945 році Еву вперше запросили на головну роль у фільмі, і називався він «Марнотратниця». Зйомки добре фінансувалися і супроводжувалися підвищеною увагою преси. Перон особисто приїздив на знімальний майданчик і показово демонстрував зв’язок із чарівною акторкою. Близькістю Еви до впливового покровителя поквапилось скористатися оточення сеньйорити Дуарте: за її клопотанням, автор циклу п’єс «Героїні в історії» отримав керівну посаду у президентському офісі пропаганди, а колега з радіо очолив відомство зв’язку та комунікацій. Арешт Перона внаслідок змови офіцерів був знаком роздратування його колом спілкування, наростаючих протиріч на тлі зміцнення влади та зростання його народної популярності.

Мітинг на Травневій площі 17 жовтня 1945 рокуМітинг на Травневій площі 17 жовтня 1945 року

Зародження пероністського руху (ідеологія перонізму трактувалася як альтернатива лібералізму, третій шлях між капіталізмом та соціалізмом) сам полковник ставив у заслугу Еві, яка нібито мала відношення до організації масових виступів 17 жовтня 1945 року, коли перед президентським палацом на Травневій площі Буенос-Айресу зібралися сотні тисяч робітників із вимогою визволення політичного в’язня Перона. Але насправді історики спростовують причетність до тієї акції акторки: на той час вона була ще далекою від політики, не мала впливу в робочому середовищі і слухала виступ звільненого Перона лише по радіо. Але у подальшому акторська вдача Евіти Перон дозволить їй успішно виступати з промовами з трибуни і бути переконливою для простих людей. «Ефект зірки» яскраво зображено у мюзиклі Ендрю Ллойда Веббера «Евіта» і знятому за ним однойменному художньому фільмі з Мадонною в ролі Еви Перон.

Афіша мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера «Евіта»

Політична сцена

Після одруження з Пероном (подружній союз був зареєстрований у жовтні 1945 року через п’ять днів після його звільнення із в’язниці) Евіта залишила роботу на радіо та в кіно, увійшовши до штабу найближчих помічників чоловіка. Дружина-соратниця уособлювала активну роль жінки в сучасних реаліях і привертала увагу до передових поглядів кандидата в президенти. Хуан Перон відводив жінкам власне місце у політичній боротьбі і мав намір надати їм виборчих прав. Ева Перон була вдалою кандидатурою для агітаційної роботи серед жінок. Енергія й організаторські здібності дружини дозволяли їй принести користь чоловікові, а власних політичних амбіцій вдавана феміністка не мала.

Ева Перон

У поїздках країною Евіта Перон копіювала ораторський стиль свого чоловіка, характерною рисою якого були короткі емоційні заяви та заклики, звернені до почуттів, а не до свідомості. Учениця політичного популіста виступала із завченими промовами, повторюючи фрази досвідченого наставника, примудрившись, за висловом дослідників феномена перонізму, не озвучити жодної власної думки. Але вже сама присутність дружини кандидата у президенти на його зустрічах із виборцями була для Аргентини неординарним явищем. «Товариш Евіта» переконувала малоосвічену публіку в любові Перона до народу, і люди відповідали такому лідерові щирою довірою. На президентських виборах 1946 року прихильник соціальних реформ здобув переконливу перемогу, а його емоційна соратниця стала першою леді країни.

Зміна статусу

Потрапивши до еліти аргентинського суспільства, колишня біднячка захопилася новими можливостями. Її майбутньою тактикою стало дистанціювання від свого селянського походження, а незмінним бажанням залишилося забезпечення прибутковими посадами родичів і знайомих. Насамперед дружина президента допомогла вибратися «в люди» братові Хуану, який став особистим секретарем Перона. Чоловіки старших сестер з її подачі отримали посади директора Центральної митниці, голови Верховного суду та сенатора. Особистому лікарю знайшлося місце голови палати депутатів конгресу, охоронця було призначено генеральним секретарем Загальної конфедерації праці, а колишній колега став особистим спічрайтером Еви Перон, який писав і редагував тексти її виступів.

Ева Перон з дитиною на руках

Опозиція звинувачувала першу леді, яка обрала головним напрямком своєї діяльності підтримку бідняків, у надмірних витратах на власний гардероб, що складався з кількох сотень дизайнерських суконь, неймовірної колекції взуття й елітних ювелірних прикрас із розкішними коштовностями. А в бурхливій соціально-політичній діяльності дружини президента його недруги вбачали спосіб зміцнення необмеженої влади диктатора. Подібні побоювання мали підстави: соціальне реформування Перона поєднувалося з обмеженням громадянських прав та свобод, і Ева Перон, виходить, цьому активно сприяла.

Формування культу

Посилення конфліктів із опозицією та звинувачення у диктатурі змусили Хуана Перона шукати підтримки на міжнародній арені. У 1947 році він відправив дружину в іміджеву поїздку Європою, проте т. зв. «райдужний тур» виправдав покладені на нього надії лише в Іспанії, де Евіту Перон приймали як важливого державного діяча (після Другої світової війни режим Франко так само страждав від дипломатичної ізоляції і був зацікавлений в аргентинських кредитах). Цікаві факти в діяльності Еви Перон: вона брала участь у державних справах, фактично не займаючи жодних постів, і розпоряджалася фондом свого імені за відсутності контролю над витратою коштів.

Евіта прибуває в Мадриді

Евіта прибуває в Мадрид

Зареєстрований як громадська організація, що існує на благодійні пожертви, фонд «Ева Перон» поповнювався за рознарядкою «зверху» грошима профспілок, підприємств і приватних осіб (через тиск держави в цьому питанні нерідко виникали суперечки). Зростав фонд і завдяки відрахуванням від доходів казино та національної лотереї. Наповнювався цей «гаманець» Евіти Перон навіть коштами від перших надбавок до зарплат, що перераховувалися при переукладенні трудових договорів, та сумами дводенних зарплат робітників та службовців за 1 травня і 17 жовтня. Якщо 1948 року річний бюджет фонду допомоги бідним верствам населення становив близько $30 тисяч, то за чотири роки він виріс до $500 мільйонів. При цьому працював громадський фонд із державними ресурсами і допомогою, наданою за директивними розпорядженнями, на особистий культ Евіти.

У 1951 році Голда Меїр приїхала до Аргентини, щоб подякувати Фонду Еви Перон за підтримку Ізраїлю

У 1951 році Голда Меїр приїхала до Аргентини, щоб подякувати Фонду Еви Перон за підтримку Ізраїлю

Неформальні повноваження

На початку 1950-х років популярність дружини аргентинського лідера досягла апогею: народній улюблениці залишалося лише офіційно стати віце-президенткою. Спочатку цьому завадила протидія військових, тож стриманий опозицією Хуан Перон відхилив кандидатуру Еви Перон на другу за важливістю посаду в державній ієрархії. У пероністській пропаганді дружині лідера країни назавжди відвели неофіційні титули «повноважного представника», «прапора пригноблених мас», «щита Перона», «надії та варти революції».

Демонстрація перед Національним конгресом за закон про голосування жінок, 3 вересня 1947 року.

Демонстрація перед Національним конгресом за закон про голосування жінок, 3 вересня 1947 року.

Напевно, Еві Перон було би прикро дізнатися, що згодом віце-президенткою у країні буде третя дружина Хуана Перона, яка копіюватиме манери своєї попередниці, а після смерті чоловіка стане першою в історії жінкою-президенткою. Здійсненню планів самої Евіти Перон перешкодив несподіваний діагноз: лікарі виявили у жінки рак матки. Хвороба прогресувала так швидко, що операція вже нічого не змінила. Через півроку після хірургічного втручання улюблениця країни пішла з життя. Соратниця лідера, котра допомогла йому як профспілкова активістка двічі виграти президентські перегони (переконливу перевагу голосів на других виборах забезпечили вперше залучені до волевиявлення жінки), померла 26 липня 1952 року.

Прощальні оплески

Не стало аргентинської благодійниці у 33 роки – свою місію вона завершила в зеніті слави, у «віці Христа». І навіть після смерті легендарна аргентинка не припинила бути духовним авторитетом нації. Попрощатися з нею прийшли сотні тисяч людей: до 1955 року забальзамоване тіло небіжчиці у прозорій труні було доступне для загального огляду. Поховали другу дружину Хуана Перона лише після його усунення від влади та смерті. Саме так, ховали Еву Перон двічі: спочатку – під чужим ім’ям в Італії (могила в Мілані належала вигаданій Марії Маджі Маджістріс), а 1974 року труну було перевезено на батьківщину (прах національної героїні упокоївся в сімейному склепі в Аргентині).

Офіційний портрет Хуана Домінго Перона з дружиною Евою, виставлений у Museo del Bicentenario

Офіційний портрет Хуана Домінго Перона з дружиною Евою, виставлений у Museo del Bicentenario

Чоловікові Евіти Перон належало пережити путч і вигнання, але завершив він своє життя на третій посаді президента, знову очоливши країну в 1973 році. А за рік найвищу державну посаду зайняла його вдова Ісабель Мартінес де Перон, яка наслідувала публічний образ харизматичної Еви Перон – неперевершеної акторки політичного театру.
Фото: wikipedia.org

FacebookTwitterLinkedinTelegram

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Прокоментувати

Квадратний рекламний банер 50 plus.

ТЕЛЕГРАМ

FACEBOOK

ПРО НАС

Логотип 50 Plus

50plus – це медіа-ресурс про спосіб життя покоління 50+. Наша пристрасть – надавати корисну інформацію нашим читачам та надихати їх на цьому етапі життя.

ПІДПИСКА

Підпишіться на розсилку, щоб отримувати щотижневий дайджест.

© Copyright 2024 50Plus

RU