Археологи, які вивчали стародавнє мистецтво у каньйонах південно-західного Техасу (США), виявили, що деякі з найвідоміших наскельних малюнків Північної Америки набагато древніші, ніж вважалося раніше.
Згідно з новими даними, фрески в каньйоні Пекос, знайдені вздовж кордону США та Мексики, були створені близько 6000 років тому. Ці малюнки є свідченням напрочуд довгої та безперервної художньої традиції, що передавалась з покоління в покоління у стародавніх товариствах мисливців-збирачів.
Про це в журналі Science Advances повідомила університетська команда, що проводила дослідження під керівництвом професорки Керолін Е. Бойд. У своїй роботі науковці переосмислили уявлення про раннє ритуальне мистецтво Північної Америки.
Про що дізналися дослідники?
У каньйоні Пекос, розташованому неподалік Ріо-Гранде, розкидані сотні скельних вапнякових притулків. Поверхні в цих природних нішах напрочуд гладкі – ідеальні для живопису. Тут збереглися численні фрески, що, ймовірно, оздоблювали місця, в яких тисячі років тому проводилися ритуали та церемонії.
Зображуючи на стінах людей, тварин та абстрактні символи, стародавні художники використовували червону охру, чорні пігменти та жовті мінеральні барвники. Деякі фрески прикрашали цілі скельні масиви численними, ретельно розташованими елементами, що свідчить про продуману композицію.
Датувати наскельні малюнки вельми складно
Довгий час датування стародавніх наскельних малюнків було для археологів одним із найскладніших завдань. Річ у тім, що визначити вік мінеральних пігментів, які не містять органічних речовин, за допомогою радіовуглецевого методу не можливо. Однак доісторичні художники часто змішували такі пігменти з органічними речовинами, як-от рослинні смоли або тваринні жири (завдяки цьому фарба краще трималася на камені).
Ці сполучні речовини залишили по собі мікроскопічні сліди вуглецю. Датувавши його, дослідники зрештою визначили час, коли фарба була нанесена вперше, розповіло видання Arkeonews.
Крім радіовуглецевого датування, команда використовувала метод стратиграфії, що визначає вік за розташуванням шаруватих матеріалів. Цей метод допоміг науковцям з’ясувати, якою була послідовність нанесення кольорів та зображень.
Проаналізувавши за допомогою цих методів 12 локацій, команда виявила, що мистецтво каньйону Пекос, імовірно, зародилося 5760-5385 років тому. А історія цього мистецтва тривала до періоду 1370-1035 років тому. Тобто ця надзвичайно довга та безперервна художня традиція налічує близько 4000-4800 років.
Попри зміни клімату й матеріальної культури, основні символи та теми малюнків увесь цей час залишалися незмінними. На більш ніж 200 фресках знову і знову зустрічаються одні й ті самі образи та символи, що наголошує на існуванні в стародавніх народів сформованого світогляду та розуміння того, як влаштований Всесвіт.
У суспільствах, що не мали писемності, повторення сюжетів та ритуалів відігравало ключову роль у збереженні знань. Ці наскельні малюнки допомагали передавати наступним поколінням вірування, міфи, моральні норми та правила проведення церемоній.
Сухий клімат каньйону в поєднанні зі стабільною температурою та обмеженою кількістю сонячного світла під скельними навісами сприяли збереженню барв протягом тисячоліть. Проте фрески залишаються вразливими до раптових повеней, диму та контактів з людьми.
