Ніла Іваненко 
Команда дослідників із Великої Британії та Словенії стверджує, що певна частота дихання та активність мозку можуть бути ознаками хвороби Альцгеймера.
Як про це дізналися вчені?
Однією з ключових цілей команди було вивчення того, як насичення мозку киснем пов’язане з нейродегенеративними захворюваннями. Вчені порівняли показники насичення мозку киснем, частоту серцевих скорочень, мозкових хвиль та дихальних зусиль у 19 пацієнтів із хворобою Альцгеймера та 20 учасників без цього діагнозу (контрольна група).
Аналіз виявив відмінності в нейронах, що були пов’язані з кровоносними судинами, а також у тому, як коливався рівень кисню в крові при активації нейронів.
У пацієнтів із хворобою Альцгеймера синхронізація кровотоку та мозкової активності була помітно порушена. Ба більше, дослідники несподівано для себе виявили, що в цих пацієнтів частота дихання було вищою, ніж в учасників з контрольної групи: 17 вдихів за хвилину проти 13.
Можливо, це є результатом змін у з’єднанні кровоносних судин мозку з глибшими нервовими тканинами, що забезпечує рясне постачання кисню.
«Це цікаве відкриття, на мій погляд, є революційним, воно може відкрити зовсім новий світ у вивченні хвороби Альцгеймера», – зауважила співавторка роботи Анета Стефановська з Ланкастерського університету (Велика Британія). На її думку, ці відкриття допоможе медикам точніше виявляти та краще лікувати запалення в мозку, а в майбутньому – запобігати важким формам хвороби Альцгеймера.
Як наголосили вчені, для діагностування варто лише доєднати до шкіри голови електричні та оптичні датчики. А зразки крові або тканин для нього не потрібні. Тобто метод виявлення хвороби дешевший та швидший, ніж багато інших варіантів діагностики, розповіло видання Science Alert.
І хоча самих лише особливостей дихання поки що недостатньо для діагностики хвороби Альцгеймера, вивчення частоти дихання в ході майбутніх досліджень допоможе скласти повнішу картину симптомів недуги.
Це підтверджує гіпотезу про те, що хвороба Альцгеймера спричинена порушенням функціонування судинної системи мозку, через що знижується ефективність притоку кисню та виведення токсичних речовин.
«Судинна система та мозок працюють разом заради забезпечення мозку достатньою кількістю енергії. Насправді мозку потрібно близько 20 відсотків від загального споживання енергії організмом, попри те, що його вага складає лише близько двох відсотків ваги тіла», – зазначив невролог Бернард Мегліч із Люблянського університету (Словенія).
Результати дослідження опублікував журнал Brain Communications.
Фото: pixabay.com
