Можливо, ви давно переконали себе в тому, що люто ненавидите світські теревені «ні про що». А тим часом автори нового дослідження з Мічиганського університету (США) вважають, що ця нудна балаканина є для вас корисною. Ба більше, вона вам часто навіть подобається, хоч ви це й заперечуєте.
Як стверджують вчені, уникаючи потенційно нудних розмов, люди втрачають можливість поліпшити настрій та отримати користь для здоров’я від спілкування з іншими.
Про що довідались науковці?
Команда залучила до дослідження 1800 добровольців, які взяли участь в серії експериментів щодо світського спілкування. Спочатку учасники спрогнозували, якою мірою їм сподобається обговорювати те, що їм нецікаво. Теми стосувалися, зокрема, фондового ринку, веганської дієти, покемонів, цибулі тощо.
Короткі розмови добровольців, в яких брали участь незнайомці або друзі, відбувалися як онлайн, так і особисто. Потім учасники розповідали, наскільки їм сподобалися ці бесіди.
Згідно зі статтею, яку опублікувало видання Journal of Personality and Social Psychology та розмістив науковий портал APA PsycNet, добровольці незмінно знаходили розмови приємнішими, ніж очікували. Навіть тоді, коли спочатку заявляли, що тема нудна.
«Багато людей, і я зокрема, уникають світських бесід, бояться заходів із налагодження ділових контактів та вважають, що такі теми, як погода, поїздки на роботу чи наше повсякденне життя, не є цікавими. Однак люди недооцінюють ці розмови». Елізабет Трінь, провідна авторка дослідження.
Чому виникає це неочікуване задоволення?
Науковці припустили, що таке несподіване задоволення виникає тому, що люди ґрунтують свої очікування на статичних компонентах розмови, таких як тема та співрозмовник, а не на динамічних компонентах, таких як власне розмова.
Однак Елізабет Трінь вважає, що значно важливішими в цих бесідах є:
- залучення
- почуття незримого зв’язку
- відчуття того, що вас чують
- виявлення співрозмовниками певної подібності між собою
- можливість дізнатися подробиці про життя іншої людини
- нагода поділитися власними думками.
Пані Трінь наполягає на тому, що ми часто втрачаємо нагоду зав’язати приємні знайомства, неправильно оцінюючи, якими будуть відчуття від спілкування.
«Ми уникаємо розмов з колегою біля кавоварки, з незнайомцем на заході або з сусідом у ліфті. Думаю, що людям варто по-іншому подивитися на те, чи є для них цінною ця розмова», – каже вона. Для цього передусім потрібно переформулювати її цілі. Зазвичай ми запитуємо себе: «Чи сподобається це мені?». Але краще подумати: «Чого я навчуся?».
Проте є межа. Дослідники аж ніяк не рекомендують постійно брати участь в розмовах, які ми для себе визначаємо як нудні. Адже, за словами пані Трінь, «переваги не є нескінченними».
Як дослідження прокоментували експерти
Ніколас Еплі, професор поведінкових наук Чиказького університету (США) та автор книги «Привіт: Несподівана сила вибору у спілкуванні», сказав: «Те, що ви знаєте, з чого може початися розмова, не означає, що ви знаєте, чим вона завершиться, і власне процес розмови часто спричиняє значно цікавіший результат».
На його думку, ці результати безперечно свідчать про те, що страх перед нудною бесідою не повинен заважати її починати.
«Зрештою, якщо розмова стає нудною, у вас є дивовижна можливість зробити її кращою!». Професор Ніколас Еплі.
Тим часом Брюс Гуд, професор психології розвитку у Бристольському університеті (Велика Британія), оцінив нову роботу колег як «істотне доповнення до попередніх досліджень людських упереджень щодо спілкування».
На його думку, люди неохоче беруть участь в розмовах, особливо коли суспільство та обставини цьому не сприяють. Це одна з причин, чому, подорожуючи у транспорті, пасажири, як правило, відволікаються на свої гаджети та уникають невимушених розмов. Проте, як помітив професор Гуд, люди охоче вступають в розмову, коли їхній звичний розпорядок дня раптово та несподівано порушується, «змушуючи їх вийти з режиму автопілота».
Фото: pexels.com
