50Plus 
Pyrocystis lunula — організм, відомий короткими спалахами блакитного світла, — іноді дає справжні «іскри» у хвилях, що б’ються об берег. Дослідники з Університету Колорадо в Боулдері відтворили це явище в лабораторії й домоглися тривалого світіння.
Джулія Брачі, яка працювала над експериментами в затемненій лабораторії, розповіла, що спочатку команда намагалася змусити водорість світитися механічним тиском, імітуючи силу хвиль. «Ми намагалися повільно їх стискати, — згадує вона. — Але вони на таке дуже не відгукувалися». Інші дослідники досягали результату подібним способом, проте механічне стимулювання важко контролювати.
Тож команда пішла іншим шляхом. Попередні дослідження показували: під дією кислоти рівень pH у світловому відділі клітини падає, і це запускає виділення світла. Брачі додала в скляну колбу з водоростями слабокислий розчин — і замість відблиску від ноутбука побачила «живу глітерну» поверхню: водорості всередині колби засяяли.
У статті в Science Advances автори описують, що їм вдалося підтримувати світіння до 25 хвилин поспіль. Далі вони капсулювали водорості в гідрогель — желеподібну речовину на основі води — і 3D‑друком виготовили кілька форм. Усі фігури світили яскравим бірюзово‑синім кольором.
Світіння викликають фермент люцифераза та світловий субстрат люциферин — назви походять від латинського «lucifer», тобто «носій світла». «Вони досить самодостатні, якщо мають доступ до морської води», — зауважив професор Віл Срюбар з того самого університету.
За словами Срюбара, таке «живе світло» може стати основою для світлових браслетів чи світлячків на фестивалях. Теоретично водорості також можна вбудувати в біосенсори: вони могли б світитися у відповідь на токсини в довкіллі.
«Перенести це з контрольованих умов лабораторії в реальний світ буде складно — але це дуже цікавий перший крок», — сказав Кріс Хау з Кембриджського університету, який не був залучений до дослідження.
Хау додав, що для невеликих світлових пристроїв, які нині живляться від одноразових батарейок, перехід на біолюмінесценцію в певних випадках міг би значно зменшити кількість відходів, що утворюються після розрядження батарейок.
Водночас Ентоні Кемпбелл, професор емеритус Кардіффського університету, нагадав: відомо, що кислота індукує біолюмінесценцію в деяких видів водоростей. Однак він сумнівається, що організми довго виживуть у розчині з pH 4 — це приблизно така ж кислотність, як у помідорі. «Вони цього не люблять, це їх стресує», — зауважив Кемпбелл.
Ще одне питання залишається без відповіді: чому взагалі еволюційно з’явилося світіння у Pyrocystis lunula та подібних видів? Можливо, їхні мерехтливі вистави виконують оборонну роль — відлякують потенційних хижаків. «На мою думку, це досить правдоподібне пояснення — але точно невідомо», — підсумував Кріс Хау.
За матеріалами The Guardian
