50Plus 
Найперше — більший мозок не обов’язково означає вищий інтелект. Розмір мозку лише слабко корелює з мірниками інтелекту в людей. Мозок Альберта Ейнштейна, наприклад, був доволі малим, а він — Ейнштейн!
У випадку Ейнштейна дослідники вказують на нетипово складні згинки (складчастість) у кількох ділянках його мозку, що могло допомогти пояснити його здібності. Загалом же сучасні дослідження радше натякають, що в людей зв’язок між інтелектом і загальним об’ємом мозку слабкий або відсутній.
Чи справді наш мозок став меншим?
Учені не дійшли одностайної думки. Проте багато фахівців вбачають докази зменшення об’єму мозку з часом.
«Мої дослідження показують, що під час голоцену (епохи після останнього льодовикового періоду, від приблизно 11 700 років тому до сьогодення) об’єм людського мозку знизився приблизно на 10% або в середньому на ~150 мл», — повідомив Мацеєк Геннеберґ, професор емеритус порівняльної та антропологічної анатомії в Аделаїдському університеті. У своїй роботі він аналізував черепи з різних куточків світу, багато зразків оглядав особисто.
Дослідник мозку Джефф Стібель, який опублікував кілька праць на тему зменшення мозку, зазначає, що «потепління під час голоцену співпало з більш ніж 10% зниженням розміру мозку в сучасних людей», і додав дані приблизно з 800 додаткових черепів зі всього світу.
Разом із тим є й інші висновки. Так, Браян Вілмуар, доцент антропології з Університету Невади в Лас-Вегасі, у своїй роботі не знайшов доказів того, що людський мозок змінювався «в будь-який суттєвий спосіб» після появи нашого сучасного вигляду.
«Потрібна більша обережність у висновках», — каже Джон Хокс, професор антропології з Університету Вісконсин–Медісон. Він підкреслює, що наявні датасети часто переважно складаються з черепів чоловіків європейського походження, тож важко робити глобальні висновки про дуже різноманітні популяції.
Які можливі причини зменшення мозку?
Якщо мозок справді зменшився, вчені висувають кілька гіпотез.
1. Перехід до землеробства й інші зміни способу життя
Одна з ідей пов’язана із запровадженням сільського господарства. Під час голоцену люди поступово ввели виробництво їжі — наприклад землеробство та скотарство — що дозволило їм жити у більших громадах. Фізична сила, потрібна для полювання на великих тварин і захисту від хижаків, стала менш важливою; менший розмір тіла вимагав менше їжі й тому мав перевагу в доборі.
Не лише мозок став меншим — змінювалося й тіло. В кінці льодовикового періоду середній зріст чоловіків був близько 1,75 м, тоді як у середньому в аграрних спільнотах середнього голоцену — близько 1,65 м. Маса тіла знизилася ще більше: кістки стали тоншими й менш міцними. Водночас у деяких регіонах зріст нещодавно став більшим, і Хокс каже, що це може торкнутися й розмірів мозку.
2. Клімат і правило Бергмана-Аллена
Потепління після льодовикового періоду також може бути фактором. Стібель вказує на біологічні принципи, відомі як правило Бергмана-Аллена: у теплішому кліматі тіла й органи стають менщими, щоб більша поверхня допомагала віддавати тепло.
3. Спеціалізація, колективний інтелект і «розподіл праці»
Ще одна гіпотеза пов’язана зі зміною того, як ми думаємо та працюємо у суспільстві. Зростання населення і поділ праці призвели до того, що люди більше спеціалізуються й покладаються один на одного: не потрібно, щоб кожна людина мала знання про все — достатньо володіти вузьким набором навичок, необхідних для суспільного функціонування.
Ми стали розумнішими чи ні?
Зменшення розміру мозку не означає автоматично, що ми стали розумнішими чи дурнішими — швидше, що інтелект міг змінити свій характер.
«Мабуть, ми віддали частину «сирої обчислювальної потужності» натомість за можливість користуватися колективним інтелектом», — каже Стібель. «Чи це приріст, чи втрата — залежить від того, як визначати інтелект. А також від того, наскільки стабільними виявляться культурні й технологічні системи, від яких ми тепер дуже залежать».
Отже, відповідь проста й водночас складна: навіть якщо деякі дані вказують на зменшення об’єму мозку в голоцені, це не суперечить зростанню певних показників інтелекту (наприклад, IQ у XX столітті). Різниця полягає в тому, щo ми змінили спосіб використання знань, розподілу навичок і залежність від колективних мереж пам’яті та технологій — а це інша якість розумових здатностей, не вимірювана лише об’ємом мозку.
За матеріалами Live Science
Фото: Unsplash
