Як пояснив Сефік Тагай, професор психології в Кельнському державному університеті прикладних наук (Німеччина), соціальні мережі заволодівають вами не тому що ви слабак. Річ у тім, що вони задовольняють ваші ключові людські потреби. Ось чому від них так важко відмовитись.
Професор Тагай навів типовий приклад. Молода людина повертається додому після важкого дня втомленою та дещо відірваною від реальності. Взявши «на хвилинку» телефон до рук, вона бачить лайк від друга. Сміється з короткого відео. Потім бачить тих, хто здається успішнішими, привабливішими та соціально активнішими. Людина гортає стрічку знову і знову. На мить вона почувається пов’язаною з іншими. Але за кілька хвилин він відчуває занепокоєння та порожнечу. І – продовжує гортати.
Ця повсякденна ситуація допомагає пояснити, чому соцмережі спричиняють залежність. Справа не лише у слабкій силі волі чи невмінні розпоряджатися часом. Ці мережі зачіпають глибинні психологічні потреби, пов’язуючи їх зі швидкими та повторюваними сигналами винагороди.
Психологічна стабільність значною мірою залежить від регулювання шести основних потреб:
- безпеки та передбачуваності
- прихильності та приналежності
- автономії та впливу
- компетентності та ефективності
- гідності та визнання
- сенсу та узгодженості.
Соціальні мережі задовольняють відразу кілька цих потреб
Лайк, коментар, повідомлення чи репост – це психологічно більше, ніж просто технічне повідомлення. Це може відчуватись як невеликий момент соціального резонансу: мене бачать, я вплинув, я важливий. Зворотний зв’язок значущий, адже він задовольняє потреби у стислій формі: без фізичного контакту чи тривалого спілкування.
Коли люди відкривають свою сторінку в соціальній мережі, вони ніколи не знають, що їм трапиться: повідомлення, лайк, кумедне відео чи гнівний коментар. Така змінна структура винагороди нагадує психологію навчання: поведінка стає стабільнішою, коли винагороди з’являються періодично, а не щоразу.
У сучасних теоріях навчання з підкріпленням соціальні мережі описуються як середовище, в якому люди навчаються на основі соціальних винагород, таких як лайки, коментарі, перегляди та відповіді. Ці винагороди помітні, вони піддаються кількісній оцінці й часто є непередбачуваними. Згодом мозок навчається не лише на власне винагороді, а й на сигналах, що її передбачають: повідомлення, значок, знайома іконка тощо. Люди продовжують перевіряти стрічку навіть тоді, коли це перестає бути приємним, пише Psychology Today.
Від нескінченних перевірок до відновлення контролю
За словами професора Тагая, соцмережі викликають неоднозначне ставлення. З одного боку, вони сприяють спілкуванню, навчанню та самовираженню. З другого боку, середовище мережі може придушувати ті самі потреби, які воно активує. Почуття приналежності може перетворитися на порівняння. Визнання може залежати від кількості лайків тощо.
Це особливо актуально для молоді, бо ж для неї дуже важливий зворотний зв’язок з однолітками, статус, почуття приналежності та визнання.
До речі, дослідження не показали, що соціальні мережі за своєю суттю шкідливі всім. Значно важливішим, на думку вчених, є те, як, чому, коли та ким мережі використовуються. Підтримка в повідомленні від друга – це не те саме, що нав’язливе оновлення стрічки. Активне спілкування – не те саме, що пасивне порівняння.
Завдяки цим кільком крокам ви можете відновити свою незалежність від соцмережі:
- Зверніть увагу на емоційний тригер, перш ніж відкривати програму.
- Розрізняйте реальний зв’язок та багаторазову перевірку.
- Створюйте коротку паузу між імпульсом та дією.
Перенесіть бодай одну базову потребу в офлайн:
- почуття приналежності через прямий контакт
- визнання через осмислену роботу
- компетентність через навчання
- сенс через роздуми та безпеку через рутину, що не залежать від постійних оновлень.
Соціальні мережі – це не завжди марнування часу. Це підсилювач потреб. Люди гортають стрічку не лише тому, що відволікаються. Вони роблять це тому, що мозок і тіло звикли чекати там на щось важливе: зв’язок, визнання, вплив чи сенс. Проблема починається тоді, коли ці потреби не задовольняються повною мірою, а залишаються відкритими.
Фото: Unsplash
