Дослідження команди науковців з Університету Бількент в Анкарі показало, що кішки виразніше комунікують з господарями-чоловіками, вітаючи їх голосним нявчанням.
За понад 10 000 років одомашнення котики навчилися нявкати, щоб отримувати від своїх «слуг»-людей усе, що потрібно. А тепер учені з подивом виявили, що ці тварини звертаються до чоловіків значно голоснішими «фразами», ніж до жінок. На думку науковців, це може бути ще одним проявом котячої маніпуляції, який спрямований на привертання уваги до себе.
«Це показує, що кішки не є автоматами і мають когнітивні здібності, які допомагають їм адаптуватися до життя поряд з людьми», – розповів виданню Live Science співавтор дослідження Каан Керман.
Попри свою репутацію відчужених і недружніх тварин, котики насправді є дуже товариськими. Вони легко вписуються в різні соціальні групи, зазначили вчені.
«Як у суспільній свідомості, так і в науковій спільноті певний час панувала думка, що кішки – одинаки, які не потребують соціальних зв’язків. Проте вони значно соціальніші, ніж вважалося раніше. Кішки взаємодіють з людьми не лише заради їжі, вони активно прагнуть соціальних контактів та охоче встановлюють зв’язки зі своїми опікунами», – каже доктор Керман.
А привітання є ключовою частиною цієї соціальної активності, оскільки воно допомагає зміцнити зв’язок між домашніми кішками (Felis catus) та їхніми господарями. Так написали дослідники у звітній статті для журналу Ethology.
Про що дізналася команда?
Зоопсихологи оснастили 31 власника кішок камерами та попросили їх, повернувшись додому, зняти перші 100 секунд взаємодії зі своєю кішкою.
Відеозаписи показали, що коли господарі входили до помешкання, кішки значно активніше реагували на чоловіків, ніж на жінок. Урахувавши різні фактори, такі як стать тварин, порода та кількість кішок у домі, дослідники виявили, що стать людини була єдиним значущим чинником, що впливав на котячі вокалізації.
Науковці припустили, що такий результат може бути пов’язаний з тим, що жінки, як правило, частіше спілкуються зі своїми кішками словесно та краще розуміють, чого ті хочуть. А чоловіки тим часом потребують більше підказок, перш ніж вони почнуть приділяти своїм тваринкам достатньо уваги.
Команда також вважає, що на результат могли також вплинути культурні чинники. Попередні дослідження засвідчили, що люди різних культур взаємодіють з кішками по-різному. У цьому випадку учасники дослідження перебували в Туреччині, і, можливо, тамтешні чоловіки рідше спілкуються зі своїми кішками. Однак це припущення вимагає подальшого вивчення.
Учені визнали, що дослідження мало певні обмеження, зокрема невеликий розмір вибірки й те, що учасники були з одного регіону. Зоопсихологи також зазначили, що в роботі не враховувалися інші потенційно важливі чинники, такі як рівень голоду кішок після повернення господарів, кількість інших людей у будинку або ж тривалість часу, протягом якого тварини залишалися одні.
«Важливим наступним кроком є відтворення отриманих результатів у різних культурних контекстах», – сказав доктор Керман.
А тим часом Денніс Тернер, директор Інституту прикладної етології та психології тварин у Швейцарії, який не брав участі в дослідженні, заявив, що вражений результатами роботи дослідницької команди. Він погодився з думкою вчених стосовно того, що голосніше та частіше нявкання на адресу чоловіків є ознакою соціальної гнучкості кішок.
Фото: Unsplash
