Ніла Іваненко 
Ймовірно, команда дослідників з Університету Барселони та Національного інституту археології Марокко нещодавно переписала історію. Її нове відкриття на археологічній ділянці Кач-Куш поставило під сумнів давнє переконання, мовляв, Магриб був порожньою землею аж до прибуття фінікійців з Близького Сходу близько 800 року до нашої ери. А отже, розкопки виявили значно багатшу і складнішу історію цих земель.
Магрибом називають північно-західну частину Африки, що простягнулася на захід від Єгипту між Середземним морем та Сахарою.
Матеріали, знайдені під час розкопок пагорба Кач-Куш, свідчать, що у бронзовому столітті, понад 3000 років тому, на африканському узбережжі Середземного моря вже існували стійкі сільськогосподарські поселення. Це було за тих самих часів, коли у Східному Середземномор’ї процвітали такі суспільства, як мікенське.
Відкриття команди розширило знання про передісторію Північної Африки. Воно також переосмислило розуміння давніх зв’язків між Магрибом та іншою частиною Середземномор’я, пише Independent.
Про що дізналися вчені?
Археологічну пам’ятку Кач-Куш уперше виявили 1988 року, а вперше розкопали – 1992-го. Тоді дослідники вважали, що це місце було заселено між VIII та VI століттями до нашої ери. Висновки ґрунтувалися на аналізі знайденої фінікійської кераміки.
А нещодавно, майже за 30 років після відкриття поселення, представники молодого покоління археологів провели два нові сезони розкопок. Дослідники використовували передові технології, як-от безпілотники, диференціальні GPS та 3D-моделювання. Аналіз знахідок допоміг реконструювати древній економічний профіль поселення та його природне середовище.
Радіовуглецеве датування показало, що ділянка Кач-Куш пережила три етапи заселення між 2200 та 600 рр. до н. е.
Найраніших задокументованих останків (2200-2000 рр. до н. е.) було обмаль. Це, зокрема, три непофарбовані керамічні черепки, крем’яний відщеп та коров’яча кістка. Такий скромний комплект матеріалів міг бути обумовлений ерозією або тимчасовим заселенням пагорба в цей період.
На другому етапі, після періоду запустіння, пагорб Кач-Куш був постійно заселений, починаючи з 1300 р. до н. е. Мешканці, яких, імовірно, було не більше сотні, займалися сільським господарством та тваринництвом. Вони мешкали у круглих житлах, побудованих з тину та глинобитних матеріалів.
Аналіз показав, що стародавнє населення місцини вирощувало пшеницю, ячмінь і бобові, а також розводило велику рогату худобу, овець, кіз та свиней. Воно також використовувало точильне каміння для обробки зернових, крем’яне знаряддя та декоровану кераміку. Крім того, команда задокументувала найдавніший відомий бронзовий предмет, знайдений у Північній Африці (за винятком Єгипту): фрагмент металобрухту, видалений з форми після лиття.
Між VIII та VII століттями до н. е. жителі Кач-Куша зберегли ту саму матеріальну культуру, архітектуру та економіку. Однак взаємодія з фінікійськими громадами, які почали селитися в довколишніх місцях, подарувала населенню нові культурні практики.
Наприклад, круглі житла тепер сусідили з квадратними, побудованими з каменю й тину та обмазаними глиною.
Крім того, тутешні люди почали вирощувати нові культури – виноград та оливки. Про нові матеріали свідчили такі артефакти, як фінікійська кераміка, амфори, тарілки, а також залізні предмети.
Близько 600 р. до н. е. населення покинуло Кач-Куш, можливо, через соціальні та економічні зміни. Його мешканці, ймовірно, перебралися до інших довколишніх поселень.
Протягом тривалого часу вчені зображували Магриб як землю, що була порожньою та ізольованою аж до приходу фінікійців. Через це він довго був відсутній у дебатах про пізнішу передісторію Середземномор’я. Нове відкриття команди не лише є проривом для археології: воно також закликає переглянути домінівні історичні твердження.
