Нині вчені NASA ретельно вивчають це явище, що стосується близько 70 відсотків астронавтів, які брали участь у тривалих космічних місіях.
Чому невагомість впливає на зір підкорювачів космосу?
Лікарка Сара Джонсон уперше виявила в себе погіршення зору під час шестимісячного перебування на борту МКС. Вона помітила, що текст, який раніше читався легко, раптом став розмитим.
Утім, Джонсон у цьому не самотня. Інші астронавти також часто повідомляють про труднощі з читанням, погіршену здатність бачити віддалені предмети тощо. Зміни зору можуть даватися взнаки ще протягом багатьох років після повернення на Землю, а можуть і не минути зовсім.
Цей стан тепер відомий як нейроокулярний синдром, пов’язаний з космічним польотом (SANS). І це одна з найсерйозніших проблем зі здоров’ям учасників тривалих космічних місій. На відміну від заколисування чи м’язової слабкості, які швидко минають з поверненням на Землю, проблеми із зором можуть навіть бути незворотними.
Очевидно, винуватцем є власне мікрогравітація. На Землі гравітація постійно тягне рідини нашого тіла донизу. У космосі ці рідини перерозподіляються, спричиняючи набряклість обличчя та підвищення внутрішньочерепного тиску, розповіло видання Science Alert.
Високий тиск призводить до сплощення задньої стінки очного яблука та набряку зорового нерва. Це слід враховувати організаторам та учасникам майбутніх місій на Марс, що можуть тривати два-три роки.
«Нам необхідно зрозуміти, чи стабілізуються ці зміни, чи загострюватимуться з часом. Серйозне погіршення зору астронавта може поставити під загрозу всю місію на Марс», – зауважив доктор Майкл Робертс, керівник досліджень зору в НАСА.
Робертс та його команда розробляють заходи протидії нейроокулярному синдрому. Серед них, зокрема, спеціальні контактні лінзи, ліки для зниження тиску рідини та протоколи вправ, які допоможуть астронавтам підтримувати нормальний кровообіг.
Команда також тестує пристрій під назвою «Камера внутрішньочерепного тиску для осіб з порушеннями зору» (VIIP), що може створювати для очей умови тиску, аналогічні земним.
Дослідження цієї серйозної теми є корисним також і для тих, хто залишається на Землі. Науковці отримують нові знання про вплив тиску на зір, що потенційно може допомогти в лікуванні таких захворювань, як глаукома та внутрішньочерепна гіпертензія.
Розуміння того, як наш організм адаптується до космосу, є надзвичайно важливим. У міру того, як людина дедалі більше випробовує межі своїх можливостей під час тривалих космічних польотів, вона, на жаль, стикається з дедалі більшою кількістю труднощів. Пошук способів їх усунення триває в NASA та на борту МКС. А коли астронавти врешті здійснять пілотований політ на Марс, можна буде побачити, чого досягло людство.
Фото: NASA
