За словами Георгія Георгієва, одного з першовідкривачів пам’ятки, камінь з дивним різьбленням є доісторичною картою зоряного неба. І це, можливо, одна з найраніших відомих спроб людини зобразити нічне небо на камені. Георгієв та його колеги вважають, що знахідка допоможе переосмислити наше розуміння давньої астрономії та духовного життя ранніх цивілізацій на Балканах.
Випадкове відкриття
Камінь із зображенням зоряного неба виявили дослідники Георгій Георгієв та Івеліна Георгієва під час польової експедиції неподалік стародавнього фракійського некрополя.
Різьблений фрагмент скелі розміром приблизно 2×3 метри ховається в глибині лісу, поблизу села Скобелеве (тому вчені називають його Скобелівською картою). Камінь пронизаний природною мармуровою жилою, що світиться. Вона асоціюється з Чумацьким Шляхом.
На поверхні каменю є 56 ретельно вирізаних конічних отворів різного діаметра: 24 у північній половині та 32 у південній. Вони символізують зірки різної величини, розповіло видання Arkeonews. На карті чітко зображені кілька сузір’їв, зокрема Великої Ведмедиці та Лева. Також учені роздивилися на камені сузір’я Кассіопеї, Лебедя, Ліри та зоряне скупчення Плеяди.
Імовірне датування: коли створили карту?
Хоча Скобелівська карта зоряного неба ще офіційно не датована, дослідники припускають, що вона може належати до періоду пізнього неоліту – раннього залізного віку (близько 2000–500 рр. до н. е.). Ця оцінка ґрунтується на близькості об’єкта до фракійських некрополів та курганних гробниць, а також на його розташуванні поряд з аналогічними доісторичними святилищами на Балканах.
Безпосередньо на місці розкопок не було виявлено ані кераміки, ані органічних матеріалів, а отже радіовуглецеве або стратиграфічне датування поки що не є можливим. Утім, археологічний контекст карти вказує на період, коли давні люди активно спостерігали за небесними явищами та реєстрували їх з ритуальною та сільськогосподарською метою.
Небо, відтворене в камені
Експерти вважають, що ці малюнки не були випадковими: вони відображали добові та річні рухи небесних тіл, особливо в Північній півкулі. Наявність сузір’їв у точній конфігурації та масштабі свідчить про глибоке розуміння астрономії доісторичним населенням цієї місцевості.
Одна з теорій передбачає, що камінь служив примітивним зоряним годинником, допомагаючи древнім спостерігачам відстежувати час і зміну пори року.
Поверхня каменю, багата на слюду, створює мерехтіння під впливом сонячного світла, імітуючи нічне небо. Цей художній ефект лише підкреслює призначення знахідки.
Культурний та ритуальний контекст
Завдяки археологічним свідченням, які були виявлені поблизу (некрополі, гробниці та залишки святилищ), можна припустити, що камінь з різьбленням міг бути частиною великого культового комплексу. Він міг використовуватись і як святилище для ритуалів, і як навігаційний інструмент для мандрівників та мореплавців.
Скобелівська карта зоряного неба, висічена на камені, дарує рідкісну можливість зазирнути в космологію доісторичних балканських спільнот. Вона є надзвичайно цікавою для науковців, що вивчають ранню астрономію, міфологію та культурний розвиток людства. Після низки досліджень цей давній артефакт можуть визнати важливою віхою в історії археоастрономічної спадщини та одним з ключових об’єктів культурного туризму в Європі.
