Як визначили археологи з Техаського університету в Остіні (США) та Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH), курган був створений між 600 та 1100 роками нашої ери. Тобто в період бурхливого розвитку сільського господарства в цьому регіоні.
Науковці назвали цей цікавий археологічний об’єкт, споруджений із каменів та землі, Курганом Скорпіона. Розташований у посушливій долині Теуакан у штаті Пуебла, за 260 кілометрів на південний схід від Мехіко, цей комплекс міг одночасно служити церемоніальним центром та астрономічною обсерваторією для спостереження за Сонцем (зокрема, під час літнього та зимового сонцестояння).
Курган Скорпіона виявився частиною великого церемоніального та громадського комплексу площею 9 гектарів. Він містить щонайменше 12 інших курганів, які з’єднані мережею доісторичних іригаційних каналів, розповіло видання Arkeonews. Ці канали входять до однієї з найбільших і найдавніших систем водокористування, що охоплювала близько 100 квадратних кілометрів сільськогосподарських угідь.
Про що повідомили дослідники?
Фотозйомка Кургану Скорпіона за допомогою дрона та картографування за допомогою GPS підтвердили, що це не стихійна купа польових каменів. Учені побачили ретельно споруджений комплекс.
Курган завдовжки близько 62,5 метрів та заввишки 80 сантиметрів є символічним зображенням божества-скорпіона Тлауїцкальпантекутлі, пов’язаного з Венерою, дощем та плодючістю.
Коли подивитись на об’єкт згори, можна безпомилково впізнати силует скорпіона: тулуб, дві витягнуті кінцівки-клішні та вигнутий хвіст. Як повідомив археолог Джеймс А. Нілі, провідний автор дослідження, загалом такі кургани, пов’язані з ідолопоклонством, дуже поширені в Північній Америці, але в цьому регіоні зустрічаються рідко. За словами вченого, цей курган символізує унікальне поєднання «астрономічних знань, ритуальної практики та місцевих землеробських традицій».
Коли дослідники складали карту комплексу, вони виявили, що напрямок від скорпіонового жала (кінчика хвоста) до лівої клешні утворює кут у 65 градусів до сходу-північного сходу. Саме там сходить Сонце під час літнього сонцестояння. А під час зимового сонцестояння захід Сонця збігається з хвостом скорпіона, якщо дивитися з боку лівої клешні.
Така геометрія наштовхує на думку, що курган використовували як сонячний календар для визначення зміни пір року. Ця інформація є життєво важливою в напівзасушливій долині. «Для давніх землеробів спостереження за сонцестояннями не було розкішшю. Воно було потрібне для виживання», – пояснив Нілі.
Літнє сонцестояння знаменувало, зокрема, початок сезону дощів, сигналізуючи про вдалий час для посіву кукурудзи та інших культур. А зимове сонцестояння знаменувало завершення сезону – час ритуальних підношень та церемоній подяки.
До речі, в ході розкопок археологи виявили керамічні глеки, курильниці та фрагменти фігурок, що свідчили про стародавні ритуальні традиції.
Зв’язок із космосом
Символ скорпіона мав глибокий космічний сенс для стародавнього населення Мексики. У міфології ацтеків ця істота була пов’язана з Венерою як Ранкова Зоря – небесна сила, що уособлює воду, родючість та оновлення. Цей образ можна зустріти також у Какаштлі – розташованому неподалік церемоніальному центрі, що відомий своїми яскравими фресками із зображеннями Венери та скорпіона.
На відміну від монументальних обсерваторій у таких містах, як Чичен-Іца чи Монте-Альбан, Курган Скорпіона відображає астрономічні знання сільських землеробів, а не еліти. Його будівельниками, ймовірно, були жителі села, чиє повсякденне життя залежало від землі та неба.
Результати дослідження опублікував журнал Ancient Mesoamerica.
