Ніла Іваненко 
Британські антропологи та археологи по-новому поглянули на історію гладіаторських боїв часів Римської імперії.
Вони проаналізували сліди укусів лева на скелеті чоловіка, знайденому на 1800-річному цвинтарі на околиці Йорка, що в північній Англії. І отримали перші докази битв між людиною і твариною в Римській Британії.
Хоча криваві зіткнення між воїнами, великими кішками та ведмедями описані та зображені в стародавніх текстах та мозаїках, раніше не було жодних переконливих доказів (у вигляді людських останків), що ці сутички були частиною римських розваг.
Професор Тім Томпсон, антрополог і перший автор дослідження з Мейнутського університету, зауважив: «Це перший випадок, коли ми маємо фізичні докази того, що в Римській імперії гладіатори билися або брали участь у виставах з великими кішками, такими як леви».
Цвинтар гладіаторів
Загалом розкопки, що 20 років поспіль тривають неподалік центру Йорка, виявили близько 80 обезголовлених скелетів. Більшість з них належали молодим чоловікам міцної статури та мали сліди жорстокого насильства. Вивчивши останки, археологи дійшли висновку, що вони натрапили на цвинтар гладіаторів.
Один зі скелетів належав чоловікові віком від 26 до 35 років, що був похований у могилі з двома іншими учасниками жорстоких битв. На тазових кістках чоловіка збереглися сліди проколів. Знадобилися роки інтенсивної роботи, аби вчені змогли підтвердити, що травми були завдані великою хижою твариною.
Фрагменти кісток зі слідами укусів левів
Науковці переглянули стоси клінічних та судово-медичних досліджень в пошуках описів укусів, залишених різними тваринами. Але не знайшли нічого про великих кішок, з якими могли стикатися римляни, розповіло видання The Guardian. Тому вчені звернулися до британських зоопарків, які надали їм для порівняння кінські кістки, ушкоджені гепардами, левами, тиграми та леопардами.
За словами професора Томпсона, сліди укусів на стегні чоловіка збігаються зі слідами укусів левів. Але великі кішки зазвичай вбивають, кусаючи свою жертву за голову чи шию.
«Цю травму можна пережити, вона не смертельна», – сказав він. Але, на думку команди, чоловік був недієздатним: сліди свідчать про те, що в нього була сутичка із твариною. На думку професора Томпсона, гладіатор міг зазнати смертельних поранень у бою, перш ніж на нього напала тварина.
Доктор Джон Пірс, археолог із Королівського коледжу Лондона та співавтор дослідження, зазначив, що на той час Йорк був водночас легіонерською фортецею та другим за величиною населеним пунктом у Римській Британії після Лондініуму.
«Це могли бути гладіатори, які тренувалися в гладіаторській школі в Йорку, пов’язаній із римським легіоном, що там базувався, і їхні товариші з арени або тренувального полігону взяли на себе відповідальність за їхнє поховання», – припустив науковець.
Барельєф, що зображує бій з левом
Якщо дослідники мають рацію, їхнє відкриття порушує питання, де саме билися гладіатори. Під містом Йорк, мабуть, існує арена, але виявити її буде непросто. Одна з проблем полягає в тому, що в Йорку збереглося так багато старих будівель, що під ними не можливо проводити розкопки, кажуть дослідники.
І це не єдина загадка, яку потрібно розгадати, каже професор Томпсон: «Тепер ми знаємо, що ці події сталися у провінціях Римської імперії, але це порушує інші питання. Як, наприклад, можна було переправити лева з Африки до Йорка?».
Результати дослідження опублікував журнал PLOS ONE.
