Міжнародна команда археологів зробила революційне відкриття. Вона виявила серед Аравійської пустелі стародавні укріплені поселення віком 4000 років. Ці знахідки кинули виклик стереотипному сприйняттю Аравії як землі, на якій мешкали лише кочові племена. Також ці поселення продемонстрували складну та стійку модель цивілізації, прив’язаної до оаз, із розвиненими сільськогосподарськими системами, соціальною організацією та оборонною інфраструктурою, на яких трималося життя в одному з найекстремальніших середовищ планети.
Укріплені поселення в серці пустелі
Дослідження, результати якого опублікував журнал Antiquity, виявило щонайменше десять великих оаз, захищених високими кам’яними стінами. Розташовані між Таймою біля кордону з Йорданією та Таджем у Перській затоці, ці укріплені місця колись були заселені розвинутими громадами. Деякі стіни разом з оборонними вежами та в’їзними воротами тягнулися до восьми кілометрів і були завширшки два метри, розповіло видання Arkeonews.
Серед найпомітніших нещодавно знайдених оаз – Думат аль-Джандал, Хайбар, Хаїт і Хуваїт. Думат аль-Джандал, насправді виявлений за допомогою аерофотозйомки ще в 1960-х роках, оточений двокілометровою стіною. У Хайбарі радіовуглецеве датування визначило, що споруди тут звели у 2250-1950 роках до н. е. Залишки колись 14-кілометрової стіни та майже 180 бастіонів демонструють монументальність древнього будівництва.
Сільськогосподарські інновації та міське планування
Ці оточені стінами оази були не просто оборонними спорудами – вони служили повнофункціональними поселеннями з полями, фініковими гаями, загонами для худоби та колодязями з водою. Також вони засвідчили, що мешканці розробляли передові методи забезпечення громад життєво важливими ресурсами в посушливому кліматі, включаючи захист зерносховищ і отар кіз та овець.
Одним із визначних місць є аль-Натах, укріплене поселення площею 2,6 гектара в оазі Хайбар, в якому мешкало близько 500 людей. Воно датовано 2400-1500 роками до н. е. Такі його особливості, як багатоповерхові будинки, міське планування і навіть навколишній некрополь, вказують на так званий «повільний урбанізм» (йдеться про поступовий, але навмисний перехід від мобільного життя до постійного поселення).
Переосмислення історії Аравійської пустелі
Отже, це відкриття принципово змінило уявлення науковців про історію Аравії.
Замість того, щоб бути повністю підпорядкованим кочовим племенам, регіон також був територією осілості розвинутих товариств. Ці укріплені оази, ймовірно, відіграли вирішальну роль у виникненні ранніх арабських караванних королівств, виступаючи як торгівельні та культурні центри по всьому півострову. Дослідження також наголосило на зв’язку регіону з ширшим древнім світом.
Археологи отримали цінні відомості, а разом з тим порушили нові питання. Наприклад, як древні мешканці оаз організовували працю будівельників і як постачали матеріали для будівництва таких масивних стін? Яку роль відіграли зміни в довкіллі, такі як посуха, у розквіті та занепаді цих поселень? Учені наполягають на необхідності подальших розкопок та глибшого аналізу для кращого розуміння соціального, політичного та екологічного контексту цього дивовижного відкриття.
