50Plus 
Те, що спочатку слугувало ареною для легкоатлетичних змагань, вже в пізньоримський період перетворили на багатофункціональну арену для гладіаторських боїв, вистав з тваринами та публічних страт. Відкриття, здійснені в межах проєкту Heritage for the Future під керівництвом проф. д-р Седеф Чокай Кепче зі Стамбульського університету, проливають детальне світло на соціальні й політичні зміни в Анатолії в пізній античний час.
Перге, розташоване в районі Аксу провінції Анталія, було одним із головних міст Памфілії й столицею в елліністичний та римський періоди. Місто відоме добре збереженим плануванням: колонадні вулиці, терми, храми та театр. Стадіон, зведений у II столітті н. е., спочатку служив місцем масових легкоатлетичних змагань.
У традиційному вигляді стадіон вміщував тисячі глядачів. Проте нові розкопки показали, що в період приблизно з III по VI століття н. е. споруда зазнала значних архітектурних змін. Ці перетворення були не косметичні — їхня форма й планувальні рішення вказують на повну зміну функції будівлі.
Архітектурні докази перетворення
За словами Айтача Денмеза, заступника керівника розкопок, стадіон перебудували для проведення різних видовищ, не обмежених лише спортом. Археологи виявили додаткові споруди: підняті платформи для постановок, закриті камери, які інтерпретувалися як клітки для утримання тварин, а також складні механізми воріт, що контролювали виход у арену.
Ці елементи відповідають відомим конструкціям римських амфітеатрів, отже стадіон у Перге, фактично, переоблаштували під арену для публічних показів, не зводячи нової будівлі. Такий підхід вказує й на економічну раціональність, і на зміну смаків та очікувань публіки в пізньому Римі.
Damnatio ad Bestias: страта через тварин
Одна з найважливіших інтерпретацій, що випливають з розкопок, полягає в можливості того, що в Перзі проводилася практика damnatio ad bestias, тобто страти через виставлення на розтерзання дикими тваринами. Такі дійства, часто влаштовувані перед великою аудиторією, слугували й розвагою, й демонстрацією імперської влади.
На користь цієї версії свідчать кілька доказів: знаходження кісток тварин усередині арени, іконографічні зображення сцен боїв з тваринами, а також присутність інфраструктури для утримання й випуску диких тварин. Хоча письмові джерела з Перге обмежені, археологічні дані впевнено вказують, що подібні видовища входили до життя міста наприкінці античності.
«Ворота Смерті»: унікальна система входів
Найвражаючою знахідкою виявилась система з п’яти суміжних входів, яку дослідники вже охрестили «Воротами Смерті». Ці ворота, схоже, були спеціально сконструйовані для поетапного й контрольованого випуску тварин в арену.
Така конфігурація не мала прямих аналогів у раніше відомих пам’ятках Перге й рідко зустрічалася на інших римських об’єктах. Вона дозволяла організаторам точно хореографувати видовища, нарощуючи напруження й небезпеку для учасників і глядачів одночасно. Відкриття цієї системи поглиблює наше розуміння інженерної думки римських устроїв розваг і підкреслює ретельне планування цих жорстоких видів шоу.
Гладіатори, понтарії та різноманіття видовищ
Окрім страт та боїв із тваринами, арена, ймовірно, приймала гладіаторські поєдинки різного типу. Дослідники звертають увагу на можливість проведення понтарій — менш відомого типу боїв, у яких використовували спеціально збудовані настили-«мости» (pons). Ці постановки вимагали особливого просторового розташування, що може співпадати з деякими архітектурними перебудовами стадіону.
Така різноманітність програм демонструє, наскільки складною й багатовимірною була римська культура видовищ: насильство тут було впорядкованим, ритуалізованим і тісно пов’язаним із соціально-політичним контекстом.
Перге крізь віки
Попри похмуру сторону змін стадіону, археологи також зафіксували ознаки відродження. Фонтан Кестрос, датований часом правління Адріана у II столітті н. е., відреставровано — вода знову тече по його системі вперше приблизно за 1 800 років.
Перге має витоки ще з часів бронзової доби й розвивалося через елліністичний, римський і візантійський періоди. Як столиця Памфілії, воно відігравало важливу роль у торгівлі, політиці та культурному житті регіону — вигідне положення біля Середземного моря та родючих рівнин сприяло процвітанню.
Місто пов’язують і з раннім християнством: за переказами, апостол Павло проходив через Перге під час своїх місіонерських подорожей. Протягом століть нашарування історії залишили помітні сліди в ландшафті міста.
Розкопки тривають, і Перге, ймовірно, ще відкриє докази, які поглиблять наше розуміння життя — і смерті — в античному світі. Наразі «Ворота Смерті» залишаються потужним нагадуванням про подвійність римської цивілізації: здатність творити архітектурну велич і водночас організовано виставляти жорстокість.
За матеріалами Arkeonews
