50Plus 
Археологи давно з’ясували, що економіка мая базувалася на торгівлі нефритом, обсидіаном і керамікою. Нова публікація додає до цієї картини «живий» шар: собаки були частиною організованої мережі обміну між регіонами в період приблизно 400–800 рр. н.е.
Міжнародна команда археологів проаналізувала хімічні підписи, зафіксовані в зубах тварин. Як пояснює Кріс Стентіс, доцент антропології Південно-Іллінойського університету в Карбондейлі, «коли тварина їсть і п’є, у її тіло вбудовуються конкретні хімічні елементи. Емаль зуба особливо корисна, бо формується рано в житті і не переробляється так, як кістка».
Досліджували кістки тварин з двох городищ на височинах Чіапас у південній Мексиці — Moxviquil і Tenam Puente.
Порівнюючи ізотопні підписи тварин із місцевою базою, дослідники змогли виявити, хто був місцевим, а хто — прибульцем. Оленячі кістки зі сміттєвих куп виглядали локальними — мисливці відловлювали оленів у навколишніх лісах. А от собаки виявилися іммігрантами.
Звідки приїхали собаки
Усі чотири собаки з Tenam Puente мали хімічні підписи, що вказують на походження з низовинних маянських царств за сотні миль — ймовірно з районів сучасних Калакмуль або Бекан, глибоко в джунглях.
Загальна відстань між низовинами і височинами сягала приблизно 640 км, що свідчить про складну логістику — живі тварини вимагали корму, води й захисту під час тривалих переїздів.
Щоб дізнатися про раціон, дослідники проаналізували співвідношення вуглецевих і азотних ізотопів у кістках. Результат: собаки не харчувалися залишками чи тваринними відходами. Їх годували високобілковою їжею, багатою на маїс. Такий раціон свідчить про усвідомлене, цілеспрямоване догодовування.
Компаньйони, дари, жертви і… їжа
Чому мая так наполегливо вивозили й розводили цих тварин? На відміну від неживих товарів, живі об’єкти у суспільстві виконували кілька ролей одночасно. Давні зображення показують правителів майя в гамаку з маленьким собакою під ними, що свідчить про статусну роль або подарунки — символи союзів і пошани.
Команда звернула увагу й на деякі фізичні ознаки: у кількох особин був незвичний вигляд зубів, генетична мутація, що часто трапляється в голих породах. Це натякає, що майя могли торгувати предками породи ксоло або мексиканський голий собака.
Але собаки також виконували практичну роль — були їжею. Багато кісток мають характерні сліди розділки та обробки. За словами дослідників, заводчики вирощували частину тварин саме для їжі, подібно до маленьких свиней: більшість собак, яких вона досліджувала, помирали у віці від одного до двох років.
Окрім столу, собаки служили й для жертвоприношення. Наприклад, археологи вже знаходили ями зі принесеними в жертву собаками в місті Камінальхую — поховання біля пересихаючого озера, ймовірно, як підношення богам за воду.
Сьогодні ми вважаємо собак членами родини. Давні мая теж цінували своїх тварин, але по‑іншому: іноді вони були компаньйонами правителів, іноді — джерелом їжі, іноді — жертвою богам.
За матеріалами ZME Science
