Ніла Іваненко 
Аеропорти дивним чином впливають на людську поведінку. Вона може змінюватись від нешкідливих дій, таких як сон на підлозі або заняття йогою перед інформаційним табло, до серйозних інцидентів, таких як п’яні дебоші або спроби відчинити двері літака під час польоту.
Подейкують, цих випадків останніми роками побільшало. Чи не єдиним засобом боротьби з ними стала заборона продажу алкоголю в деяких аеровокзалах та на деяких рейсах.
Тож чому аеропорти змушують людей поводитися по-іншому? Розлогу відповідь на це запитання запропонував Стів Тейлор, провідний психолог-дослідник в Університеті Лідса Беккета (Велика Британія).
Ось декілька причин
Більшість відпочивальників відчувають, що пригода починається вже в аеропорту. Вони прагнуть почати свої один-два тижні розслабленого гедонізму з розмахом.
Інші тим часом занепокоєні з приводу польоту, і це змушує їх поводитись нехарактерно або шукати розраду в алкоголі.
Такі стресори як шум та натовп в аеропортах теж не на користь мандрівникам. Стрес і занепокоєння спричиняють дратівливість – як тимчасову, так і перманентну.
Люди, які зазвичай тривожні, апріорі схильні до гніву. А тимчасовий тривожний настрій часто загрожує гнівними спалахами.
На думку Стіва Тейлора, аеропорт також варто розглядати у психогеографічному контексті. Психогеографія вивчає вплив місць на емоції та поведінку людей, особливо у міському середовищі.
У кельтських культурах існує концепція особливих «тонких місць» (часто священних гаїв чи лісів), де завіса між матеріальним і духовним дуже тонка. У тонких місцях ми зависаємо між двома світами, не перебуваючи повністю в жодному з них.
У сучасному технологічному світі аеропорти теж можна розглядати як тонкі місця. Це – прикордонні зони, де межі стираються. Минаючи безпековий контроль, ми потрапляємо на нейтральну територію між країнами. Поняття місця стає розмитим.
Аналогічно: час теж стає розмитим в аеропортах. Сідаючи в літак, ми опиняємось у прикордонному просторі між двома часовими поясами, збираємось зробити стрибок уперед у часі або навіть повернутися в минуле.
Але ж здатність керувати своїм часом дає нам почуття контролю за своїм життям. А втрата цього може стати ще одним джерелом занепокоєння.
В іншому сенсі аеропорти – це зона відсутності, де теперішній момент не є бажаним. Увага кожного звернена до майбутнього, до пригод, які чекають після прибуття до пункту призначення. Інтенсивна зосередженість на майбутньому часто спричиняє розчарування, зокрема тоді, коли рейс затримується.
Особисті кордони також стають плинними. Аеропорти можуть стати місцем не лише антисоціальної, але й просоціальної поведінки, коли незнайомці діляться між собою планами на поїздки та відпустку, говорячи з несподіваною інтимністю. На нейтральній території звичайні соціальні заборони не діють. А алкоголь лише сприяє соціальній згуртованості.
Через невизначеність часу та місця аеропорти створюють відчуття дезорієнтації. Ми визначаємо себе в термінах часу та місця. Ми знаємо, хто ми стосовно нашої повсякденної рутини та звичного оточення. Але дезорієнтація (незалежно від того, що її спричинило) може мати згубні наслідки.
Ефект визволення
З позитивного боку все це може мати звільнювальний ефект. Зазвичай ми розглядаємо час як ворога, що краде моменти нашого життя та пригнічує нас термінами. Тому вихід за межі нерідко сприймається як визволення з в’язниці, пише Science Alert.
Те саме стосується й ідентичності. Почуття ідентичності важливе для нашого психологічного здоров’я, але може стати й таким, що обмежує. Як актори, які застрягли в одній ролі мильної опери, ми насолоджуємось безпекою наших звичних ролей, але прагнемо перевірити та розширити себе за допомогою нових викликів.
Тому вихід за рамки звичної рутини та обстановки бадьорить та п’янить. А свобода, яка заволодіває нами в аеропорту, в ідеалі не покидає нас протягом усіх закордонних пригод.
Фото: pexels.com
