Новий біомолекулярний аналіз показав, що у бронзових глеках, похованих під грецьким храмом на півдні Італії понад 2500 років тому, зберігалися залишки найдревнішого у світі ритуального меду.
За словами вчених Оксфордського університету, стародавнє святилище, в якому був захований мед, належало грецькій колонії Пестум (неподалік сучасного Неаполя). Її заснували наприкінці VII ст. до н. е. та від початку називали Посейдонією.
Дослідники вважають, що йдеться про справжній науковий прорив, що поєднав новітні досягнення археології та хімії. Це відкриття пролило нове світло на давні середземноморські ритуали та харчові практики, розповіло видання Arkeonews.
Учені зробили те, що було не під силу їхнім колегам 70 років тому
1954 року під час розкопок святилища в Пестумі інша команда дослідників натрапила на бронзові посудини, які містили щось на кшталт липкої воскової пасти. Уже тоді вчені запідозрили, що це міг бути мед – підношення богам. Проте 70 років тому довести це не вдалося. Лише тепер науковці змогли підтвердити цю гіпотезу завдяки новітнім технологіям аналізу. Дослідники заново вивчили вміст глеків, які весь цей час зберігалися в Ешмолівському музеї мистецтва та археології Оксфордського університету.
За допомогою новітньої мас-спектрометрії, інфрачервоної спектроскопії та протеомного аналізу команда під керівництвом Лучіани да Коста Карвалью та Джеймса Маккаллаха ідентифікувала в посудинах гексозні цукри, білки маткового молочка та інші біомаркери, що були пов’язані з Apis mellifera – західною медоносною бджолою.
Мультианалітичний підхід також допоміг дослідникам виявити:
- з’єднання, що утворюються при розкладанні сахаридів, такі як 5-метилфурфурол;
- кислотний хімічний профіль розпаду древнього меду та бджолиного воску;
- сполуки міді та цукру, що утворилися внаслідок взаємодії меду з бронзовими посудинами.
Науковці порівняли стародавні залишки із сучасними зразками бджолиного воску, меду та стільників з Італії та Греції. За хімічним складом речовина VI ст. до н. е. збігалася з новими зразками бджолиної життєдіяльності.
«Це – не просто кулінарні відходи, це – біохімічні капсули часу. Ми виявили молекулярні докази початкової гіпотези. У цих посудинах колись зберігався справжній мед. Виявлення меду змінює наше уявлення про ритуальні практики древнього Середземномор’я», – зауважила докторка да Коста Карвалью.
Мед – священний символ античного світу
Для стародавніх цивілізацій мед був не просто ласощами. У грецькій міфології він символізував безсмертя та божественну їжу. Вважалося, що саме ним годували Зевса, коли він ще був немовлям.
Те, що мед був запечатаний у глеках та закопаний під недоступним святилищем, наштовхнуло дослідників на думку, що він, імовірно, був ритуальним підношенням.
У цьому святилищі вчені також натрапили на порожнє залізне ліжко: ця знахідка теж натякає на певні церемоніальні практики.
Чому це дослідження важливе?
Відкриття команди важливе не лише через ідентифікацію древнього ритуального меду, але й використані для цього інноваційні методи аналізу.
Саме прогресивні технології допомогли науковцям відрізнити мед від інших можливих речовин, наявність яких у глеках підозрювали вчені-попередники (як-от тваринні жири, смоли або олії).
Це відкриття стане відправною точкою для майбутніх досліджень давніх речовин, а особливо музейних артефактів, які багато років поспіль не піддавалися вивченню.
Результати дослідження опублікувало видання Journal of the American Chemical Society.
