Ніла Іваненко 
Вісім років тому археологи виявили на археологічній ділянці Страндваген у центральній Швеції на вишукано прикрашений оленячий ріг віком 7500 років. І лише тепер – завдяки новітнім технологіям – дослідники зрештою з’ясували, як цей артефакт використовували стародавні жителі цього регіону.
Згідно з новим дослідженням Лундського університету та Національного історичного музею Швеції, спочатку ріг виконував роль бойової сокири, а згодом перетворився на рибальський гарпун.
«Імовірно, його використовували як бойову сокиру. В сучасній Данії знаходили декілька рогових сокир із серйозними ушкодженнями після інтенсивного використання», – розповів виданню Live Science провідний автор дослідження Ларс Ларссон, професор археології в Лундському університеті.
Про що ще повідомили вчені?
Ріг виявили на кам’яній платформі у річці, що тече з озера Веттерн у Балтійське море. Разом із ним археологи знайшли й інші артефакти. Серед них були кістяна голка, рибальські гачки, леза кам’яних сокир, гравійовані кістки тварин та 20 фрагментів людського черепа. За середньої кам’яної доби у цій місцині розташовувалося поселення.
Через високу кислотність ґрунтів у Швеції органічні матеріали зазвичай розкладаються, не залишаючи слідів. Але Страндваген є винятковим у тому сенсі, що це одне з небагатьох місць, де органічний матеріал, такий як роги, добре зберігається. Це частково можна пояснити тим, що знайдені тут предмети з органічних матеріалів зазвичай перебували у воді, а також тим, що тутешні ґрунти менш кислі.
Дещо раніше науковці за допомогою радіовуглецевого датування кісток та предметів ужитку з’ясували, що регіон був заселений з 5800 до 5000 року до нашої ери. Групи мисливців-рибалок-збирачів використовували довколишні ліси для полювання, а озеро – для риболовлі.
Частина орнаменту на розі
Від сокири до гарпуна
Ріг завдовжки 10,7 см та завширшки 2,1 см колись належав благородному оленю (Cervus elaphus). Радіовуглецеве датування смоли, виявленої в борозенках, показало, що її вік становить близько 7500 років.
Аби краще зрозуміти історію рогу, Ларссон та його співавтор Фредрік Молін, археолог із Національного історичного музею Швеції, вивчили його за допомогою цифрового мікроскопа.
Аналіз показав, що ріг спочатку був оброблений напилком, а потім древні майстри вирізали на його поверхні крем’яними інструментами складні візерунки. У канавки втирали смолу, щоб зробити малюнок виразнішим.
На думку дослідників, над рогом працювало кілька людей. Деякі візерунки виявилися менш точними та були зачищені, щоб звільнити місце для нових різьблень. Було помітно, що деякі майстри, схоже, були вправнішими за інших.
Такі роги прикріплювалися до загострених кісток або кам’яних лез, унаслідок чого виходила бойова сокира. За надмірного використання ці артефакти демонстрували характерні сліди поломки. Такі залишилися й на цьому предметі. Тож у вчених більше не виникало сумнівів стосовно його першого призначення.
Подальший аналіз рогу показав, що сокира, ймовірно, була перероблена в гарпун. А поховання артефакту разом з іншими цінними речами та людськими останками наштовхнуло Ларссона та Моліна на думку, що ріг зрештою був використаний для жертвопринесення.
