Собака нахиляє голову, коли ми плачемо, ходить туди-сюди, коли ми у стресі, тобто завжди опиняється поруч у найважчі моменти нашого життя. Збіг? А ось і ні.
За тисячі років спільної з людьми еволюції собаки опанували унікальні навички. Вони сприймають наші голоси, вирази обличчя і навіть біохімію мозку. За свідченням дослідників, собака запрограмований на те, щоб уловлювати почуття людини.
Докази цього надзвичайного емоційного інтелекту слід шукати в мозку собак, стверджує Лора Елін Піготт, старша викладачка нейронаук та нейрореабілітації в Лондонському університеті Саут-Бенк.
За її словами, у скроневій корі мозку песика є ділянки, що відповідають за обробку голосу. Вони активуються у відповідь на звуки, а особливо – на емоційний тон. Сканування мозку собак показало, що емоційно забарвлені звуки – сміх, вереск, гнівний крик – активують слухову кору та мигдалеподібне тіло (частину мозку, що відповідає за обробку емоцій).
Емоційне зараження – базова форма емпатії
Собаки напрочуд добре читають мову тіла та вирази обличчя людини. Коли їм показують зображення людських гримас, у тварин спостерігається підвищена мозкова активність. Експерименти довели, що свійські песики можуть відрізнити усміхнене обличчя від сердитого навіть на фото.
А ще вчені виявили, що погляд на знайоме людське обличчя активує в собаки центри винагороди та емоцій. Мозок пса обробляє також висловлювання людини, але у вигляді не слів, а почуттів.
Собаки не просто спостерігають наші емоції – вони їх «підхоплюють». Науковці називають це емоційним зараженням. Це базова форма емпатії, за якої одна жива істота копіює емоційний стан іншої. Дослідження 2019 року показало, що в деяких парах «собака-людина» у стресових ситуаціях навіть спостерігалася синхронізація серцевого ритму.
Емоційне зараження не потребує складних міркувань. Це, ймовірніше за все, автоматична емпатія, що виникає внаслідок тісного зв’язку. Співчутливі позіхання або скиглення вашого собаки обумовлені передусім засвоєними асоціаціями та емоційним налаштуванням.
Ефект окситоцинової петлі
Найдивовижнішим відкриттям у сфері взаємодій між собаками та людьми є хімічний зв’язок між ними. Коли собаки та люди ніжно дивляться одне на одного, в них відбувається викид окситоцину, який часто називають «гормоном кохання».
В одному дослідженні у власників, які довго дивилися в очі своїх собак, згодом спостерігався значно вищий рівень окситоцину. Те саме відбувалося і з їхніми собаками. Але цей окситоциновий зворотний зв’язок властивий лише прирученим псам.
У міру одомашнення в собак розвинулася міжвидова окситоцинова петля, що допомагала їм підтримувати емоційний зв’язок із господарями. Ці проникливі погляди, якими на вас дивиться чотирилапий вихованець, хімічно вас із ним пов’язують.
Під час обробки емоційних сигналів у собак, як і в людей, спостерігається легка перевага правої півкулі. Оцінюючи гримасу, пси передусім дивляться на лівий бік обличчя людини, розповіло видання Science Alert.
Собаки покладаються на безліч почуттів, щоб визначити наші емоції. Веселе, пронизливе «Молодець!» та розслаблена поза передають геть інше послання, ніж суворий крик та напружене тіло.
Мова дружби, що не потребує слів
Тож чому собаки напрочуд тонко відчувають людські емоції? Відповідь криється в нашому з ними спільному еволюційному шляху. Мозок у собак менший, ніж у їхніх диких предків – вовків. Але в процесі одомашнення він перебудувався, а соціальний та емоційний інтелект розвинувся.
У собак, що живуть разом із нами тисячі років, сформувалися тонко налаштовані нейронні шляхи для зчитування соціальних сигналів. І хоча мозок собаки, можливо, менший, ніж у вовка, він унікальним чином оптимізований для розуміння людей та любові до них.
Скануючи нашу поведінку та почуття, собаки реагують на них так, як мало хто з тварин здатний. У метушливому сучасному світі ця міжвидова емпатія не просто зворушлива. Вона нагадує нам про те, що мова дружби не потребує зайвих слів.
Фото: pexels.com
