Ніла Іваненко 
Готуючись до нинішньої паризької Олімпіади, організатори ставили собі за мету провести найекологічніші ігри в історії. А фіолетова бігова доріжка є одним зі свідчень того, як зрештою вдалося досягти цієї зеленої мети.
На Олімпіаді, що нині в розпалі, бігуни змагаються на доріжці, будматеріалом для якої став дрібний порошок з незліченної кількості мушель Середземномор’я.
Організатори з цього приводу жартують: «Ви зрозумієте, що біжите аж надто швидко, коли запахне юшкою».
Екологічна доріжка для рекордів
Щороку по всьому світу на звалища або в море потрапляє близько 10 мільйонів тонн порожніх черепашок від устриць, молюсків, гребінців та мідій. Тож проблеми, звідки взяти мушлі для Олімпіади, не було апріорі. Починаючи з 2021 року, двостулкові черепашки безплідних молюсків почали збирати та вивозити вантажівками з італійського рибальського кооперативу Nieddittas.
На розробку дизайну траси пішло три роки. Це стало можливим завдяки співпраці працівників кооперативу та інженерів компанії Mondo, які мали досвід проєктування 12 олімпійських бігових доріжок. Розробники розповіли, що їхнє паризьке дітище є найшвидшою олімпійською доріжкою в історії. Швидкість, яку на ній можна розвинути, на два відсотки вища, ніж на біговій трасі Олімпіади в Токіо 2020 року, розповіло видання Science Alert.
На офіційному сайті Олімпіади в Парижі організатори зазначили: «З 1972 року на легкоатлетичних трасах Mondo було встановлено триста світових рекордів, і є надія, що на Олімпійських та Паралімпійських іграх у Парижі 2024 року їх буде ще більше».
Порівняно з токійською червоно доріжкою від Mondo, що була зроблена з гуми, левова частка нової фіолетової траси виготовлена з перероблених екологічних матеріалів. До речі, це вперше, коли олімпійська легкоатлетична доріжка пофарбована у фіолетовий. Але мушлі до цього кольору не мають жодного відношення: це просто естетичний вибір.
Реальну міць подрібнених мушель неможливо оцінити неозброєним оком. Раковини молюсків мають у своїй основі карбонат кальцію, який є пружним матеріалом, що часто використовується для напівармування гуми та підлогових покриттів. Тому замість видобутку нових карбонатних матеріалів компанія скористалася старими мушлями. І таким чином позбавила планету великої кількості відходів, що мали потрапити на звалище. Вибір на користь старих мушель також компенсував шкідливі викиди, еквівалентні викидам дизельного автомобіля, що подолав 60 тисяч кілометрів.
Інженери, що розробили доріжку, вважають: цей проєкт не лише сповнений наукових ідей, але також є взірцем прихильності до екологічного розвитку та бажання здолати кліматичну кризу на планеті.
Фото: vecher.kz
