Знайдені в Німеччині артефакти кам’яного віку внесли корективи у хронологію розвитку писемності на нашій планеті.
Як стало відомо, ще близько 43 000 років тому, тобто задовго до виникнення письма, мисливці-збирачі розробили на території сучасної Європи систему писемних знаків. Ці доісторичні комунікаційні знаки структурно дуже подібні до найдавнішої форми протоклінопису, що була створена шумерами в Месопотамії близько 3500 року до нашої ери.
Зображення, вирізьблені європейськими мисливцями-збирачами на палеолітичних предметах, були зовсім не випадковими мітками: вони являли собою цілісну систему передачі інформації за допомогою знаків.
Про що дізналися дослідники?
Використовуючи обчислювальні методи, команда німецьких науковців вивчила понад 3000 знаків, вигравіюваних на 260 окремих артефактах оріньякської культури. Вона існувала 43 000-34 000 років тому і була пов’язана з першими людьми розумними, що досягли Центральної Європи. Багато з цих реліквій (серед них фігурки людей і тварин, а також кам’яні знаряддя) археологи розкопали у Швабських Альпах.
На більшості предметів науковці побачили візерунки, що повторюються, з хрестів, ліній, точок і насічок. І хоча дослідники поки що не змогли розшифрувати точне значення символів, вони помітили певні закономірності.
Співавтор дослідження Крістіан Бенц із Саарландського університету розповів виданню IFLScience, що хрести зустрічались на зображеннях (фігурках) тварин, особливо мамонтів та коней. Але їх не було на зображеннях людей. Тобто хрести «якимось чином асоціюються з тваринами, а не з людьми», сказав учений.
«З другого боку, ми бачимо, що крапки асоціюються з людьми та левами, але не з іншими тваринами й не зі знаряддями праці», – зазначив Бенц. Це наочно демонструє статуетка гібрида лева та людини, зроблена з бивня мамонта: вона прикрашена низкою крапок.
Цей крапковий декор був пов’язаний з левом. Але міг використовуватись і стосовно людей, додала співавторка дослідження Ева Дуткевич із Музею доісторичного періоду і ранньої історії в Берліні.
Проаналізувавши частоту повторень та передбачуваність порядку знаків, команда визначила інформаційну щільність оріньякської комунікаційної системи. Науковці дійшли висновку, що розташування символів у ній неможливо порівняти з визнаними формами письмової мови, окрім хіба що протоклінопису шумерів.
«Щільність інформації в цих знаках практично ідеально збігалася з раннім протоклінописом. Попервах я подумав, що це помилка, тому що між цими двома системами – 40 000 років», – зауважив Бенц. Однак, за його словами, якщо перевірити дані, вивчити послідовності та матеріали, то можна зрозуміти, що з огляду на структуру ці системи, «по суті, однакові».
На думку вчених, оріньякська (досить традиційна) система знаків могла використовуватись протягом близько 10 000 років, перш ніж зникнути. А потім знову була розроблена шумерами за багато тисячоліть і зрештою перетворилася на складну письмову мову.
За словами Бенца, винахідники цієї палеолітичної писемності «довели, що вони могли б створити справжню систему письма, якби цього вимагав їхній соціальний контекст».
«Але вони не розробили писемність, і це, ймовірно, пов’язане з тим, що вони як мисливці-збирачі цього не потребували», – сказав він.
Результати дослідження опублікував журнал Proceedings of the National Academy of Sciences.
