Чи відчували ви коли-небудь смак слова? Чи бачили різні кольори, слухаючи музику? Якщо вам це знайомо, можливо, ви належите до тих чотирьох відсотків людей, яким притаманна синестезія.
Синестезія – це неврологічний феномен, за якого активація одного органу чуття, наприклад слуху, спричиняє активацію іншого, зазвичай не пов’язаного з ним, наприклад зору. Людей із синестезією називають синестетиками або синестетами.
Вони відрізняються від інших тим, що мають додаткові відчуття. Команда під орудою дослідників у галузі когнітивних наук – Софі Сміт із Сіднейського університету та Аніни Річ з Університету Маккуорі – присвятила чимало часу вивченню цього рідкісного явища.
Про що повідомили вчені?
Згідно з даними досліджень, синестезія більш поширена серед жінок, пише The Conversation. Також це явище часто має спадковий характер.
Існує безліч різних типів синестезії. Наприклад, слухо-візуальна, коли мозок людини забарвлює звуки кольорами. Також буває, що синестетик бачить кольори, коли читає, чує літери чи цифри або ж думає про них. Це називається графемо-колірною синестезією.
Інший приклад – дзеркально-тактильна синестезія, за якої людина відчуває дотики на власному тілі, коли бачить, як когось торкаються.
Усі ми природно об’єднуємо інформацію, одержувану від різних органів чуття. Наприклад, коли дивимось, як хтось говорить, наш мозок змішує побачене та почуте, щоб краще зрозуміти співрозмовника. У випадку синестезії ці зв’язки дещо відрізняються.
Люди із синестезією не контролюють зіткнення своїх почуттів. Натомість ці спонтанні, яскраві переживання зазвичай не змінюються з часом. Приміром, якщо сьогодні людина з графемо-колірною синестезією сприймала букву «А» як червону, то, швидше за все, й за багато років сприйматиме її так само.
Слід зазначити, що синестезія – це не хвороба, не розлад. Вона не завдає шкоди та не погіршує якість життя, хоча деяким людям може часом здаватися надмірною. Наприклад, якщо вони відчувають біль щоразу, коли бачать, як герой фільму страждає від болю.
Проте загалом це дивовижне явище не заважає повсякденному життю.
Що є причиною синестезії?
Науковці висунули дві основні теорії щодо цього, про які розповіло видання Science Alert.
- У головному мозку синестетиків більше зв’язків.
Відповідно до цієї теорії, відомої як теорія перехресної активації, в людей з синестезією спостерігається більше зв’язків між різними частинами мозку. Це може бути тому, що їхній мозок не позбувся зв’язків між клітинами, що не використовуються. Цей процес, відомий як синаптична обрізка, допомагає мозку працювати ефективніше і є частиною нормального розвитку.
Тобто в людини з графемо-колірною синестезією область мозку, що відповідає за розпізнавання літер, буде безпосередньо пов’язана з частиною мозку, що обробляє колір. Таким чином, коли вона бачить букву, то сприймає її за допомогою кольору.
- У людей із синестезією спостерігається дещо інша активність мозку.
Друга теорія полягає в тому, що в людей із синестезією такі самі нейронні зв’язки, як у людей без синестезії. Але деякі зв’язки можуть бути сильнішими або активнішими.
Наприклад, коли ми бачимо зображення сірого банану, думаємо про те, що банани зазвичай жовті. Ми навіть спостерігаємо патерни мозкової активності, які це відбивають. Люди з графемо-колірною синестезією можуть робити це з літерами: коли вони бачать чорні літери, їхній мозок активує певні кольори.
Простіше кажучи, суперечка про причини синестезії зводиться до того, чи мають синестетики іншу структуру мозку або ж просто використовують свій мозок в альтернативний спосіб.
Чи робить синестезія людину креативнішою?
Відповідно до наукових даних, синестезія найчастіше зустрічається серед людей творчих професій.
Велике дослідження серед австралійських синестетиків показало, що близько 24 відсотків учасників були людьми творчих професій.
Одна з причин може полягати в тому, що синестетики пов’язують ідеї та відчуття незвичайним чином. Дослідження показали, що люди з певними видами синестезії мають більш яскраву уяву.
А загалом, як зазначили пані Сміт та пані Річ, синестезія – це потужний інструмент, що допомагає зрозуміти, як наш мозок сприймає світ. Вона нагадує нам, що сприйняття не є фіксованим, універсальним. Мозок активно його формує, причому результат найчастіше є значно різноманітнішим та багатшим, ніж можна було очікувати.
Фото: Unsplash
