Зі школи нам відомо, що в людини є 5 основних почуттів. Але сучасні філософи та нейробіологи стверджують, що ми маємо цілий спектр почуттів, які допомагають нам розуміти навколишній світ, своє місце в ньому і те, як функціонує наше тіло.
А отже, теорія про 5 почуттів безнадійно застаріла. Одним із перших її прихильників був давньогрецький філософ Арістотель. У своїй праці De Anima («Про душу») він описав «зовнішній розум» людини, тобто її почуття: зір, слух, нюх, смак та дотик. Протягом багатьох століть науковий світ не заперечував думку про те, що лише ці 5 екстероцептивних почуттів передають нам інформацію про зовнішній світ. Але тепер учені сприймають її як анахронічний міф.
Щоправда, часом лунали слабкі голоси на захист так званого шостого почуття, яке відповідає, зокрема, за телепатію та передбачення. Але ця ідея залишилася без ґрунтовних доказів.
Чому Арістотель помилявся?
Річ у тім, що наші тіла не просто відчувають світ навколо нас: ми також відчуваємо світ у собі. Це передбачає усвідомлення таких речей, як голод, спрага, серцебиття, рухи наших легенів, активність в наших шлунках та багато чого іншого. Ці почуття об’єднані терміном «інтероцепція», розповіло видання IFLScience.
Вони проявляють себе, коли тіло посилає сигнали в мозок, особливо в ділянку, що зветься острівцем. Вона обробляє та інтерпретує їх. У багатьох випадках ці сигнали можуть бути непомітними для свідомості, але наш мозок постійно відстежує їх, щоб підтримувати гомеостаз – тілесну стабільність.
На додаток до цих внутрішніх почуттів ми також маємо невизнані почуття, які дозволяють нам орієнтуватися у просторі.
Наприклад, якщо ми здатні зберігати рівновагу при ходьбі, стояти на одній нозі або пересуватися по канату, в нас є те, що зветься еквілібріоцепцією. Це почуття рівноваги та орієнтації, яке контролює наше внутрішнє вухо.
Ще є термоцепція – здатність визначати та розрізняти гарячі та холодні температури, ноцицепція – спроможність відчувати біль, а також пропріоцепція – усвідомлення того, як розташовані наші тіла. Завдяки останньому почуттю ми знаємо, наприклад, де наші руки, навіть не дивлячись на них.
І це далеко не все. Наша здатність відчувати плин часу відома як хроноцепція. Вона контролюється не одним органом почуттів, а низкою складних процесів, які інтерпретує наш мозок. Завдяки хроноцепції ми знаємо, як довго тривають події та як вони розгортаються.
За найскромнішими підрахунками, нині науковці ідентифікували 12 або 13 ключових почуттів. Але деякі дослідники вважають, що їх може бути більш ніж 20. До речі, у тваринному світі повно додаткових почуттів, кількість яких значно перевершує наші.
Які особливі почуття властиві тваринам?
Один із прикладів – магніторецепція, що дає можливість багатьом видам ссавців, птахів, комах та риб орієнтуватися на великих відстанях. У людей це почуття недорозвинене.
А ось акули та скати мають у своєму арсеналі почуттів електрорецепцію, що допомагає їм знаходити здобич у каламутній воді.
Птахи та деякі види риб озброєні барорецепцією, завдяки якій вони відчувають зміни тиску у повітрі та воді. Є ще хеморецепція – здатність виявляти феромони чи певні хімічні речовини, що властива, приміром, собакам-нюхачам.
Хоч там як, але перелік почуттів незрівнянно довший, ніж той, який ми успадкували від Арістотеля.
