Туринська плащаниця протягом століть була об’єктом паломництва. Лляне полотно завдовжки понад чотири метри зберігає бліде зображення чоловіка – багато хто вважає його образом Ісуса Христа. Віруючі переконані: саме цією тканиною було загорнуте тіло Спасителя після розп’яття.
Давній голос сумніву
Нові дослідження виявили рукопис XIV століття, де французький богослов і філософ Ніколь Оресме відверто називає плащаницю підробкою. Він писав, що священнослужителі вигадували чудеса, аби викликати пожертви, і приклад із плащаницею у церкві в Шампані якраз належав до таких випадків. Цей документ став найдавнішим відомим письмовим свідченням скептичного ставлення до святині.
Шлях полотна крізь століття
Плащаниця вперше з’явилася у 1354 році у французькому містечку Лірей. Тоді Церква засудила її як підробку. Лише згодом вона потрапила до Турина, де зберігається від 1578 року в соборі Святого Івана Хрестителя. Ставлення до неї змінювалося: від категоричного заперечення до визнання символічної цінності.
Дискусії вчених
Протягом останніх десятиліть плащаниця неодноразово ставала об’єктом досліджень. Одні науковці доводили, що тканина була обгорнута довкола скульптури й походить із Середньовіччя. Інші наголошували: усі сліди на полотні разюче збігаються з євангельськими описами страстей Христових. Попри численні спроби, наука так і не дала остаточної відповіді, як з’явилося це зображення.
Таємниця, що не втрачає сили
Історія з відкриттям рукопису Оресме показує: сумніви щодо автентичності плащаниці виникли ще у Середньовіччі. Для одних це лише підтвердження підробки, для інших – доказ того, що святиня пережила найсуворіші випробування й не втратила сили віри.
Суперечки тривають і досі, зазначає Daily Mail. Та незалежно від відповіді, Туринська плащаниця залишається символом, який продовжує надихати одних і змушує інших шукати істину.
Фото: «Оплакування Христа» . Петрус Крістус, 1460 р., wikipedia.org
