Римська військова еліта одомашнювала мавп та дарувала їм поросят, цуценят і кошенят

121

Команда польських науковців стверджує, що давньоримські офіцери божеволіли від своїх пухнастих компаньйонів. А особливо вони любили мавп, зокрема, індійських макак, з якими поводились, як з дітьми, і навіть дарували їм домашніх тваринок. «Подарунки» згодом ховали разом із мавпами, не шкодуючи багатого поховального інвентарю.

Про що дізналися вчені?

Біоархеологи із Вроцлавського та Варшавського університетів виявили останки трьох десятків азійських приматів на цвинтарі тварин у порту Береніка, що на узбережжі Червоного моря. Всі ці останки датовані I-II століттями нашої ери. Тобто тварини жили в той період, коли порт був заселений римською елітою. Більшість скелетів археологи знайшли поряд з артефактами, що були пов’язані з офіцерами.

Раніше дослідники натрапили на кілька останків мавп на інших римських територіях. Серед них був скелет тварини, що загинула в Помпеях під час виверження Везувію. Але попередні зразки належали північноафриканським берберським макакам, привезеним із Римської імперії.

А тим часом мавпи з кладовища Береніка були ідентифіковані як макаки резус, індійські макаки та мартишки гривет. Вони походили або з Південної Індії, або з долини Інду на півночі Індії. А отже, йдеться про перших свійських тварин, що з’явилися в Римській імперії і яких довелося імпортувати за її межі.

Проаналізувавши поховання, вчені дійшли висновку: тварини користувалися неабиякою повагою у своїх власників-військових. Наприклад, команда виявила скелет мавпи, датований початком I століття н. е., поряд з останками поросяти, парою великих морських мушель, плетеним кошиком та «незвичайно складеним клаптем тканини, що нагадує ляльку».

За словами дослідників, «порося, черепашки, лялька та кошик з його вмістом, безсумнівно, належали молодій макаці». Ще одна мавпа була похована разом із цуценям та кошеням, розповіло видання IFLScience.

Автори дослідження припустили, що предмети, знайдені в цих похованнях, імовірно, були найціннішим майном мавпи за її життя. А, можливо, їх поклали в гробницю, щоб допомогти тварині в її переході у потойбічне життя. На думку науковців, таке особливе ставлення можна пояснити деякими твердженнями Плінія Старшого, який писав, що римляни вважали приматів «напівлюдьми».

Однак, попри таке захоплення римлян свійськими тваринами, екзотичні улюбленці нерідко страждали від недоїдання. Та в будь-якому разі для воєначальників наявність мавпи була «виразним маркером елітного становища у місцевому суспільстві».

У порту Береніка азійський примат був найвищим символом статусу. Або, як висловилися дослідники, військовий «з індійською макакою на повідцю купався в променях слави, його визнавали дослідником екзотичних земель, людиною з винятковим досвідом та зв’язками».

Результати дослідження опублікувало видання Journal of Roman Archaeology.

Фото: Unsplash