Ніла Іваненко 
Дослідження на мишах показало, що ожиріння демонструє специфічну реакцію на періоди голодування.
Періодичне або інтервальне голодування стало популярною стратегією поліпшення здоров’я та обміну речовин. Вона передбачає тривалі періоди обмеження калорій та вікна нормального харчування.
Проте автори нового дослідження виявили, що ці зусилля можуть бути зведені нанівець підступною поведінкою жирових відкладень. За словами вчених з Токійського університету, причина полягає в «прихованому порушенні здатності печінки адаптуватися до голодування».
Про що дізналися вчені?
Дослідники спостерігали за змінами в печінці здорових мишей, а також мишей з ожирінням, яким у періоди позбавлення їжі бракує лептину (гормону, що регулює апетит).
Хоча обидві групи мишей підтримували схожу метаболічну мережу – систему молекул у печінці, які працюють разом для управління енергією, – вони продемонстрували істотну різницю в часі реагування на голод.
«У здоровій печінці молекули, пов’язані з енергією, такі як аденозинтрифосфат (АТФ) та аденозинмонофосфат (АМФ), швидко реагують на голодування та регулюють численні метаболічні реакції. Але цей процес порушується при ожирінні», – розповів виданню BBC Science Focus професор системної біології Шинья Курода, провідний автор дослідження.
Іншими словами, у здорових мишей молекули, пов’язані з енергією, такі як АТФ та АМФ, діяли як центральні вузли, швидко організовуючи метаболічні зміни для збереження та перерозподілу енергії. Однак у мишей з ожирінням ці молекули були несприйнятливими до змін, що призводило до млявої та дезорганізованої реакції на голодування.
Коли АТФ та АМФ швидко реагують на дефіцит їжі, вони допомагають печінці перемикнутися зі зберігання енергії на її спалювання. Вважається, що саме цей зсув забезпечує багато переваг переривчастого голодування, такі як втрата ваги та покращення контролю рівня цукру в крові.
Об’єднавши структурний та тимчасовий аналіз метаболізму, команда виявила, що ожиріння спричиняє свого роду метаболічний «джетлаг», порушуючи час, а не лише протікання ключових молекулярних процесів.
«Наші результати потенційно можуть мати значення для посилення терапевтичного ефекту переривчастого голодування. Далі ми повинні визначити біомаркери на основі крові, які легко відстежувати в людей. Зрештою потрібне клінічне дослідження для підтвердження наших результатів. Це довгий шлях, але шлях у тисячу миль починається з одного кроку», – зазначив професор Курода.
Результати дослідження опублікував журнал Science Signaling.
Фото: pexels.com
