«На Землі веселки виникають через заломлення, внутрішнє відбиття та розсіювання світла краплями води», – нагадав доктор Альфредо Карпінеті, експерт із космічних питань видання IFLScience. При цьому рідина відіграє неймовірно важливу роль, додав він.
Земля – єдиний відомий нам світ, де є рідка вода. Але теоретично краплі, необхідні для утворення веселки, не обов’язково повинні бути водою. Вчені знають, що за межами нашої планети існує місце, де є інший тип рідини (докладніше про це – трохи пізніше).
Тож які властивості повинна мати рідина для утворення веселки? «Вам потрібна речовина, що розщеплює світло на кольори з мінімальним поглинанням і, очевидно, вона повинна бути в атмосфері», – зауважив доктор Карпінеті.
Невидимі веселки
Веселка може виникати, приміром, на Титані, найбільшому супутнику Сатурна. Це єдине місце, окрім Землі, де на поверхні є рідини у вигляді вуглеводнів, таких як метан та етан. Їх можна знайти в річках, озерах та морях, а також у хмарах та дощі.
Чи матимуть веселки, утворені з цих рідких вуглеводнів, такий самий вигляд, як ті, що їх ми знаємо та любимо? Мабуть, ні. «В інших світах веселки можуть бути такими самими, якщо вони складаються з дощової води», – каже доктор Карпінеті.
За його словами, «на Титані йдуть вуглеводневі дощі, і це чудово, оскільки метан прозорий». Але те, що є непрозорим для видимого світла, – це атмосфера Титану, тому туди проникає лише інфрачервоне світло від Сонця, наголосив експерт.
А отже, сліпучого буяння фарб не буде. Але не все втрачено. Дослідник заспокоїв: «Дощ на цьому великому супутнику Сатурна в поєднанні з інфрачервоним світлом створить чудові невидимі веселки».
До речі, дослідники зафіксували веселкові смуги та в інших локаціях системи Сатурна, зокрема, над його супутником Енцеладом. Однак поки що веселки на Титані залишаються гіпотетичними.
«Але ми бачили чудові явища на Венері й навіть на екзопланеті!», – похвалився науковець.
Що він мав на увазі?
Експерт мав на увазі екзопланету WASP-76b – так званий «гарячий Юпітер», що розташований у сузір’ї Риб.
Доктор Карпінеті брав участь у першому виявленні асиметричного світла, що походить від цієї дивної планети, і відтоді вченого дуже цікавило його пояснення. Це відкриття допомогло астрономам збагнути просту річ: не обов’язково обмежувати пошуки саме такими веселками, які прикрашають Землю. Адже веселки можуть бути нетрадиційнішими, сказав учений.
У своїй книзі «Невидимі веселки» він дослідив явища заломлення в різних діапазонах довжин хвиль. «Наприклад, дуже енергійне світло з околиць надмасивних чорних дір може переломлюватися в навколишній речовині, створюючи випромінювання різних довжин хвиль рентгенівського випромінювання. Це свого роду рентгенівська веселка!» – поділився знаннями доктор Карпінеті.
Рентгенівська веселка? Надзвичайно цікаво!
