Утім, її ідеям було затісно в рамках однієї течії. А її нестримна вигадливість постійно шукала нові ніші для втілення.
Якби Ельзи Скіапареллі (1890 – 1973) не існувало, її варто було б придумати. Бо без неї світ був би нуднішим. Вона органічно вписалася в міжвоєнну епоху, що стала для неї часом розквіту. Ельза наповнила її екстравагантністю й новизною.
Сукні, капелюшки, сумки та парфуми Скіап (як називали її друзі) доводили рутинному світові: мода – не лише одяг, що дихає в ритмі часу, це ще й провокація, бешкетництво та гра.
Народжена в багатій родині римських аристократів, Ельза Луїза Марія Скіапареллі отримала гарний старт для подальшого самовираження.
Родичі-науковці, потяг до пізнання, тренування м’язів інтелекту, любов до мистецтва і літератури, витончений смак, жага новацій, авантюрність та, звісно ж, виняткова обдарованість: ось неповний перелік чинників, завдяки яким Ельза стала такою, якою стала.
Літописці моди часто згадують випадок, коли юна Ельза, надихнувшись античними міфами, написала вельми пікантні вірші. У відповідь на це батьки дівчини, що були освіченими, але консервативними, влаштували дочку до монастирського інтернату у Швейцарії. Бунтарська натура Ельзи всіляко опиралася тамтешній системі виховання (а згодом – будь-якій системі, що намагається стандартизувати особистість). Не дивно, що невдовзі батькам довелося повернути дочку додому.
Ельза Скіапареллі у дитинстві
Уже на початку життєвого шляху вона розуміла, що найбільше ненавидить та якою ніколи не буде. Ненавиділа вона закоснілий світ з його задушливістю, а не могла бути звичайною – в усіх сенсах.
Скіап намагалася не лише дорівнятись до себе, а й перевищити себе. Зрештою, відкрила в Парижі Дім моди, що завоював всесвітню відомість. Вона була першою з модельєрів, що співпрацювали з художниками. Історики моди передусім наводять приклад її творчої колаборації з генієм сюрреалізму Сальвадором Далі. Серед тих, хто також увійшов до когорти її друзів-натхненників, – Жан Кокто, Андре Бретон, Альберто Джакометті, Пабло Пікассо. А ще Ельза стала улюбленою дизайнеркою одягу зірок світового екрана. Вона вдягала Марлен Дітріх, Кетрін Хепберн, Грету Гарбо, Джоан Кроуфорд, Мей Вест. Скіап притягувала до себе собі подібних.
Ельза Скіапареллі з Сальвадором Далі
Перевірки на міцність
Задовго до того, як Ельза Скіапареллі почала створювати епатажне вбрання та аксесуари, доля раз у раз перевіряла її на міцність. Та й потім не вгамовувалася.
Перше таке випробування пов’язано із зовнішністю маленької Ельзи, яку в сім’ї не вважали вродливою. Дівчинка, що захоплювалась красою квітів, одного разу назбирала насіння та насипала його собі на обличчя, до носа та рота. Сподівалася, що квіти виростуть та передадуть їй свою вроду. Замість цього Ельза мало не задихнулася.
Але найбільше вона задихалася від неможливості бути собою у своїй «золотій клітці» – батьківському палаццо. Хоч як пафосно це звучить. Уже тоді Ельза відчувала, що час проявляти себе наближається, але вона ще не знала, що це будуть за прояви.
Зрештою одного дня дівчина вирвалась з родинного гнізда та вирушила до Лондона – працювати гувернанткою.
Наступною перевіркою долі став шлюб майбутньої паризької кутюр’є з 30-річним теософом та екстрасенсом, графом Віллемом де Вендтом, який виявився шарлатаном та бабієм. Коли пара побралася, дівчині було 23 роки. З чоловіком Ельза вирушила до Америки, де народила дочку Івонн Марію Луїзу (для рідних – Гого). Можливо, це єдина подія, що певною мірою реабілітувала появу графа-шахрая в житті Ельзи, який незабаром від неї віддалився. Подружжя розлучилося. А Скіапареллі залишилась без засобів до існування та з хворою дочкою на руках. Намагалася втриматись на плаву, не цураючись будь-якої роботи. Зрештою, 1922-го повернулась до Парижа, де розпочався її стрімкий поступ до моди – головної справи життя.
Ельза Скіапареллі з дочкою, 1938 р.
Можна журитися з того приводу, що майже десятиріччя Ельза витратила не на новаторські розробки, а на марноту. А можна навпаки втішатися думкою, що ніщо не дається долею просто так. Навички виживання та важкої праці знадобилися Скіап, коли вона вже стала знаменитою, а її портрет надрукували на обкладинці Time. Приміром, у Другу світову, під час евакуації до Америки з окупованого Парижа, Ельза працювала в госпіталі «Червоного хреста» як санітарка та операційна сестра.
Ще однією перевіркою Скіап на міцність, яку складно оминути увагою, була її ворожнеча з Коко Шанель: сучасники іменитих модельєрок називали це протистояння «громадянською війною». Утім, зазвичай зазначали, що нападницею та майстринею підступів була Коко, а Ельза гідно давала відсіч. Причина непримиримих суперечностей полягала не лише в тому, що дві кутюр’є змагалися за статусних клієнток, але й у сповідуваній ними надто різній естетиці. Шанель, класично-стримана у своїх образах, не сприймала авангардні вибрики своєї конкурентки та зверхньо називала Ельзу «італійською художницею, що робить одяг».
Шокова зірка на модному небосхилі
На відрізку між Першою та Другою світовими війнами концентрація творців найвищої проби зашкалювала. Мабуть, таким чином епоха відповідала на той гіпертрофований біль, за якого мовчать струни, олівці та фарби.
Міжвоєння наче намагалося виплеснути із себе якомога більше неймовірних людей з неймовірними ідеями. Це був час ексцентричної вигадниці Скіапареллі, що не підкорювалася раціональній, безбарвній реальності, а підлаштовувала її під себе та розфарбовувала.
Рожевий колір, в якому оточення нерідко вбачало вульгарність, у тлумаченні Ельзи набув богемної вишуканості. Її фірмовим відтінком став «шоковий рожевий»: той, який нині називають фуксією.
Мода для Скіап була тією цариною, в якій вона почувалася розкуто – і як мисткиня, і як модель. «Хоча я дуже сором’язлива (ніхто в це не вірить), така сором’язлива, що проста необхідність привітатися іноді викликає в мене заціпеніння, я ніколи не боялася вийти на публіку в найоригінальнішому вбранні, яке сама придумала», – писала Ельза у своїх мемуарах, які назвала «Моє шокове життя» (1954).
Відвідуючи світські толоки Парижа, Скіап дедалі ясніше відчувала, що їй під силу запропонувати модникам сміливіший підхід до одягу. Але для реалізації цього плану в життя Ельзі потрібен був якийсь поштовх. Натхненником її майбутніх проєктів став відомий модельєр Поль Пуаре, з яким Скіапареллі випадково познайомилась і який був чи не першим, хто схвально оцінив ескізи вбрання, які вона малювала «у стіл». А ще просив її демонструвати одяг з його колекцій.
Ймовірно, саме завдяки Пуаре Ельза остаточно впевнилась, що має просувати свої задуми, навіть якщо зашореній публіці вони здаватимуться божевільними. Утім, з художника може вийти щось путнє лише тоді, коли він довіряє своєму інстинкту і не зважає на реакцію недоброзичливців.
1927 року, який пов’язують з початком становлення бренду Скіапареллі, до неї прийшов перший успіх у вигляді в’язаного пуловера з імітацією білого банта, зображеного під шиєю. Модель, створена майстринею-в’язальницею за малюнком Ельзи, потрапила на очі паризьких модниць. І Скіап несподівано отримала замовлення на два десятки таких речей – перше в житті винахідливої італійки в іпостасі дизайнерки моди. Ба більше, один із цих пуловерів потрапив того року на сторінку Vogue.
А незабаром вона заснувала власний салон спортивного одягу, місце, де її неймовірні задуми отримували реальне втілення та торували собі дорогу в життя. Одна з революційних розробок Ельзи стала ляпасом ходульній моралі, для якої міркування доцільності та зручності – не аргумент. Дизайнерка створила для тенісисток вкорочені штани-спідницю. Це спричинило скандал серед тих, хто волів тримати так звану «слабку» стать в чорному тілі.
Її натура не могла змиритися з тим, що більшість жінок намагаються бути непоміченими й тому вдягаються в щось сіре. «Краще набратися сміливості, щоб відрізнятися від інших», – вважала Скіап. Вона писала: «Я твердо вірю, що в жінки є право самовиражатися в будь-який спосіб, який вона для себе вибирає. Завжди відстоювала звільнення жінок і намагалася створювати моду, що відображає цей дух».
Дім моди Скіапареллі. Початок розквіту і розквіт
Отже, Ельза проєктувала несподівані та комфортні моделі для спортивних змагань, а паралельно будувала плани конструювання одягу, що підкорить світ. Водночас вона жваво цікавилась богемним Парижем, в якому одне за одним виблискували нові імена творчого Олімпу.
1934 року у стінах колишнього готелю XVII століття, на Вандомській площі, 21, розчинив двері Дім моди Ельзи Скіапареллі: простір з майже 100 кімнат, в яких розташувалися салон, бутик та майстерні.
Дім уособлював неприйняття нудьги, одноманітності, конформізму. Він став цариною нескінченної вигадливості Скіап, де вона продукувала свої ідеї. На них часто чекало зовсім неочікуване втілення. Як писав Пікассо: «Я починаю з ідеї, і потім це стає чимось ще».
У своїй мистецькій лабораторії Скіапареллі сконцентрувалася на темах трикотажних купальників, спортивного одягу та вечірніх суконь. Фантазерка Ельза експериментувала з новими матеріалами, принтами, кольорами, формами, чудернацькими прикрасами, не боячись бути звинуваченою в кітчі. А покази тематичних колекцій перетворювала на ексцентричні шоу.
«Мулен Руж» з Зі Зі Габор, якій Скіапареллі створювала костюми
Не вміючи шити, вона нерідко виготовляла сукні, драпіруючи тканини просто на тілі. Це з її легкої руки до арсеналу модників наступних поколінь увійшли згадані вище штани-спідниця, сукня-халат, газетний принт (найперший вона зробила з рецензій про себе), декоративна застібка-блискавка, чашечки для ліфа купальника, накладні плечі. Розкіш в її речах мала якийсь голлівудський флер. Недарма ж Скіап уклала контракт з провідними кіностудіями, придумувала костюми для фільмів та особисті наряди актрис.
Сумочка і пудрениця, створені разом з Сальвадором Далі
На цьому етапі співпраця Ельзи з художниками отримала нове дихання. Зокрема із Сальвадором Далі, який обов’язково мав трапитись на шляху Ельзи. Це були дві споріднені душі. Складно сказати хто кого з них більше надихав. Але цей тандем подарував світові чимало цікавих знахідок у вигляді, наприклад, капелюха-туфлі підбором догори, сукні «Лобстер» для Волліс Сімпсон, герцогині Віндзорської, сукні-скелета, сумки-телефона, рукавичок з накладними нігтями, сукні «Сльози» з імітацією вирваних клаптів шкіри, костюма з кишенями-комодами, а також дизайну її найвідомішого парфуму «Shocking!», флакон якого у формі жіночого торса повторював форми Мей Вест.
Парфум «Shocking!»
Цікаво, що Скіап заборонила у своєму Домі моди слово «творчість», бо вважала його «вершиною претензійності». Слово «неможливо» теж було табуйованим, адже Ельза вимагала від своєї команди перфекціонізму, який вважала основним мотиватором.
Замість епілогу
Повернувшись до Європи після Другої світової, Ельза Скіапареллі, як і чимало інших, хто зробив блискавичну кар’єру між війнами, не зуміла повернути колишню славу в новій суворій реальності. Мода була вже геть іншою. 1947-го Крістіан Діор випустив колекцію New Look, що ознаменувала революційний перехід до нового сприйняття вбрання. Тепер панував силует з тонкою талією та пишною спідницею. Такий одяг для пань був витратним – через метри використаної тканини, а також не дуже зручним – через необхідність знову затягуватись у корсет. Однак час диктував свої умови існування в соціумі.
Ельза Скіапареллі, 1953 рік
Скіап зачинила двері свого Будинку моди в 1954-му. Останній етап свого життя уславлена реформаторка провела між Парижем та Тунісом, присвятивши себе вихованню двох онучок. 1973-го у віці 83 років Ельза Скіапареллі завершила свій земний шлях. Її поховали в піжамі кольору «шоковий рожевий».
Мабуть, невтомна винахідниця Скіап зраділа б, якби дізналася, що у XXI столітті її Дім моди відродився. За понад півстоліття після його закриття, 2007 року, права на бренд Schiaparelli викупив у нащадків модельєрки італійський підприємець Дієго Делла Валле. До повернення бренду колишньої величі він залучив Крістіана Лакруа. Після знаного модельєра цією благородною справою керували ще кілька його колег. Аж поки Дім, колись створений Ельзою Скіапареллі, врешті не увійшов до Синдикату високої моди. 2019-го креативним директором Дому став Деніел Роузберрі.
Слід віддати належне продовжувачам справи Скіап, усі вони намагалися зберегти сюрреалістичний дух Ельзи, який, імовірно, досі блукає старовинними коридорами будівлі на Вандомській площі.
Натисніть на будь-яке фото, і вам відкриється повна галерея чудових суконь Ельзи Скіапареллі з великими фото.
