Інна Тихонова 
Біографія Генрі Форда стала практичним посібником з менеджменту і прикладом соціальної відповідальності бізнесу. За здобутками і парадоксами одного з засновників автопрому стояли віра в себе і вірність мрії, непорушні принципи і визнані помилки. Про долю та філософію «автомобільного короля» з Детройту написано чимало фахових досліджень, та й сам видатний підприємець розповів про свій шлях у житті і бізнесі в культовому автобіографічному огляді, що став бестселером ХХ століття. Якими технологічними, підприємницькими і суспільними новаціями збагатив людство американський промисловець і містобудівник, виробник засобів пересування на землі та в небі, власник заводів і медіа, пацифіст і зброяр, ідейний масон і натхненник Гітлера? Шість книг Генрі Форда про його досягнення і погляди продовжують навіть через сто років збурювати історичні суперечки – як і належить непересічній особистості.
Двигун прогресу
Син ірландських емігрантів Вільяма та Мері Фордів Генрі народився 30 липня 1863 року в передмісті Детройта (штат Мічиган, США). Батько-фермер важко працював, щоб поставити на ноги п’ятьох дітей (трьох синів і двох дочок), і був невдоволений сином, який не бачив у родинній справі власних перспектив. Генрі з дитинства мав ознаки непристосованості до господарювання на землі. Він не вживав молоко (у подальшому став вегетаріанцем), не бажав піклуватися про корів та курей, і зневажав ручну працю, усвідомивши з підліткового віку, що трудова діяльність може бути більш ефективною. Надалі він так визначить суть свого принципу: «Успішні люди піднімаються на використанні часу, змарнованого іншими».
І навіть якщо батько мав рацію, докоряючи Генрі за лінощі, то син ту ваду подолав доленосним захопленням. Розібравши якось на гвинтики і самотужки зібравши знову подарований батьком годинник, зацікавлений конструюванням підліток здобув корисну навичку, якою міг заробляти, задовольняючи водночас власну допитливість. Хлопчині подобалося «оживляти» рухливі механізми, тож він почав вивчати устрій усіляких приладів, ремонтуючи фермерську техніку. У 12 років в житті Генрі сталися дві події, що вплинули на подальше життя: сумна – померла мама, а вражаюча – він уперше побачив самохідний локомобіль, який надихне його на майбутній професійний вибір.
Генрі Форд, 1888 р.
Робітник vs фермер
На відміну від фермерського заробітку, що не окупав докладених зусиль, технічна творчість, принаймні, розвивала розум. Іншого способу розвитку інтелекту Форд не мав. Ледве закінчивши церковну школу (жодної спеціальної освіти він так і не здобув), 16-річний Генрі втік з дому до сусіднього промислового міста у прагненні кращого життя. Казали, що свої майбутні книги Генрі Форд написав з помилками, бо так і не навчився грамоті, а на чолі власної компанії не міг без допомоги персоналу розібратись у договорах і кресленнях. На це у новатора було дві відповіді: «Підприємцю важливіше вміти думати, ніж знати правопис» і «Успішним є не той, хто вміє і знає, а хто долучає до себе знавців і умільців».
Проріхи у знаннях не завадили винахіднику, розробнику та раціоналізатору стати автором понад сотні патентів, перший із яких він продав своєму видатному роботодавцеві в юнацтві. Спробувавши себе на робітничих спеціальностях у Детройті, Генрі Форд виробляв на промисловому підприємстві деталі для конки, а потім влаштувався на суднобудівний завод, підробляючи у вільний час ще й ремонтом годинників. Коли батько попросив сина повернутися на ферму, запропонувавши йому стати власником сорока акрів землі, Генрі погодився, але від конструювання не відмовився. Форд знайшов спосіб полегшити ручну працю селян, створивши бензинову молотарку для зерна. Патент на ту розробку він продав Томасу Едісону.
Коли геніям затісно
Саме так, покупцем ідеї виробу став американський винахідник і підприємець, який розробив лампу розжарювання. Оцінивши потенціал молодого розробника, Едісон запросив Генрі Форда до себе на роботу, запропонувавши йому посаду інженера-механіка, а невдовзі і головного інженера. В «Електричній компанії Едісона», яка спеціалізувалася на освітленні американських міст, Форд працював упродовж 1891–1899 років, конструюючи у перервах між роботою експериментальний автомобіль. То був перший квадроцикл (так автор назвав свою конструкцію на чотирьох велосипедних колесах), роботу над яким було завершено 1893 року. Але той винахід вартував Генрі Форду посади.
Томас Едісон не схвалював персональної винахідницької діяльності своїх співробітників. Це стосувалося і Генрі Форда, й іншого генія, який там так само працював – Ніколи Тесли. Обом порадили відмовитися від «божевільних розробок» і зосередитися на своїх робочих завданнях. І обоє, зрештою, пішли від патрона у «вільне плавання». Зокрема, Форд, не отримавши підтримки від Edison Illuminating Company, 1899 року покинув фірму Едісона і до 1902 року був співвласником «Детройтської автомобільної компанії». Проте, не дійшовши згоди з іншими босами щодо управління та виробництва, був змушений піти зі свого посту і цього разу. До відкриття власного заводу Генрі Форда залишалося десять років.
Томас Едісон і Генрі Форд
Якби мати друге життя
З «Детройтської автомобільної компанії» Генрі Форд пішов так само через брак підтримки власних розробок, які для нього були більш важливими, ніж його крісло. Попри фінансові втрати, свобода розв’язувала йому руки для власної винахідницької творчості. І він мав міцний тил в особі прихильної до його мрії дружини, яка поділяла ризики і схвалювала невгамовні новації чоловіка. Клара Брайант була справжньою музою Генрі Форда. З жінкою, яка надихатиме і примножуватиме його успіхи, промисловець познайомився задовго до того, як став одним із перших у світі доларових мільярдерів. Майбутню дружину Генрі Форд зустрів на сільських танцях, де вразив її власною хореографічною пластичністю і модним кишеньковим годинником.
З дівчиною, яка так само виросла в родині фермерів, закоханий залицяльник побрався 1887 року. Відтоді подружжя прожило разом до кінця життя, і Генрі Форд зазначав, що знову б одружився з музою Кларою, якби доля подарувала йому ще одне життя. У листопаді 1893 року народився єдиний син щасливої пари – Едсел. У дорослому віці нащадок допомагав батькові розвивати бізнес, але не успадкував автомобільну імперію, бо у 49 років помер від раку шлунку. Та й батькові до епохи автомобільного концерну Ford ще належало дожити. А поки що молодий Генрі Форд був схожий на одержимого дивака, що дивував американців своїм саморобним «залізним конем» і плекав плани про створення власного автозаводу.
Генрі Форд з дружиною Кларою Брайант
Амбітні цілі
Тоді як дехто глузував з невиправного мрійника, що наважився суперничати з автомобільною монополією, сам Форд аргументував своє прагнення соціально корисною ідеєю створити конкурентне середовище в автопромі, щоб зробити автівки не розкішшю, а загально доступним засобом пересування. Велике бажання досягти своєї шляхетної мети примножувало його упертість на шляху до того, щоб поставити випуск машин на потік. Генрі Форд збирався створити надійний, економічний і доступний кожному американцю автомобільний транспорт універсального зразка, спростивши громіздкі конструкції тогочасних автівок і стандартизувавши деталі та механізми. Але для початку треба було автомобіль прорекламувати.
Щоб привернути увагу до чотириколісного дива консервативного суспільства, Генрі Форд наважився у 1902 році модифікувати свій винахід задля особистої участі в автоперегонах. Обігнавши на швидкісній трасі чинного чемпіона Америки, несамовитий ентузіаст із першим водійським посвідченням у своєму місті домігся поставленого перед собою завдання – зачарувати публіку можливостями автомобіля. Після тієї ефектної презентації Генрі Форду залишалося відкрити власний автозавод. Майбутній автомобільний гігант Ford народжувався у 1903 році – заснована Генрі Фордом із залученими п’ятьма інвесторами Ford Motor Company (та, що існує дотепер) почала свою діяльність з випуску першої власної моделі Ford A.
Генрі Форд та гонщик Барні Олдфілд у 1902 році
Збільшення продуктивності
Надалі досягнення примножувалися мало не щороку. У 1908 році було випущено легендарну автівку Ford Т. У 1910-му Генрі Форд запустив найбільш інноваційне для того часу автопідприємство Highland Park – з небаченим освітленням і досконалою вентиляцією. У 1913 році новатор почав тестувати складальний конвеєр, вперше зібрав на своєму заводі генератор і в подальшому застосував принципи його роботи у виробництві моторів. Наступного року на підприємствах Генрі Форда підвищили рівень складальної стрічки на конвеєрі до висоти людської талії і запустили два конвеєри – для низьких і високих робітників. Ергономічне обладнання і покрашення умов праці скоротили час виробництва однієї машини Ford Т з дванадцяти годин до двох.
Водночас Форд запровадив технологію «повного циклу виробництва», замкнувши всі необхідні для випуску автівок робочі процеси (від плавки залізної руди до збору готової продукції) на власних підприємствах. І у 1914 році «батько автопрому» запровадив на своїх заводах найвищий у США мінімальний рівень заробітної плати – $5 на день. Це дало змогу покінчити з високою на той час плинністю кадрів у промисловості, коли роботодавці змушені були, підстраховуючись від нестачі робітників, наймати втричі більше персоналу, ніж потребував виробничій процес. Зрештою, концерн Ford перейшов на цілодобове виробництво, коли співробітники почали працювати у три зміни, які скоротилися до восьми годин. Нові підходи Генрі Форда дозволили відкрити кілька тисяч нових робочих місць.
Конвеєр Генрі Форда
«Літак злітає проти вітру»
Промисловець із пуританським світоглядом виховував персонал у традиціях здорового способу життя, вимагав дотримання тверезості, забороняв своїм підлеглим вживати алкоголь і курити. Співробітники, які порушували договірні зобов’язання і корпоративну культуру, на роботі не затримувалися – на їхнє місце, завдяки високій платні і хорошим умовам праці, завжди вистачало претендентів. У Форда звільняли не лише поганих працівників, п’яниць і порушників трудової дисципліни, а й навіть тих, хто не дбав про свою родину і не платив аліменти на дітей (у подальшому увагу до особистого життя персоналу буде зменшено). Генрі Форд побудував для своїх виробників зразкове робітниче селище і випередив конкурентів, уперше допустивши працівників до розподілу прибутків компанії.
Тож не було нічого образливого для людей у тому, що Генрі Форд ставився до виробників як до «гвинтиків». Творець першого промислового конвеєра для складної техніки і себе вважав таким самим «гвинтиком», адже будував свою виробничу імперію як потужний механізм, де кожна деталь мала забезпечувати на своєму місці надійну роботу всього агрегату. Лише сталева воля винахідника масового автомобіля дозволила здійснитися заповідній мрії конструктора про забезпечення людей середнього статку народним транспортним засобом. Новатор не боявся ані ворогів, ані труднощів. Багатьох можуть підтримати на шляху боротьби надихаючі цитати Генрі Форда і зокрема такий його відомий вислів: «Літак злітає проти вітру».
Для миру та війни
До речі, досвід у виробництві літаків Генрі Форд теж мав. У 1925 році він заснував авіакомпанію Ford Airways і купив у Вільяма Стоута виробництво з проектування та випуску авіалайнерів. Першою продукцією авіакомпанії Форда став тримоторний літак Ford 3-AT Air Pullman. У 1927 році Генрі Форд запустив у серійне виробництво пасажирський літак Ford Trimotor, що образно називався Tin Goose («Бляшаний гусак»). До 1933 року було випущено майже дві сотні таких лайнерів. Ford Trimotor успішно експлуатувався аж до 1989 року. Тож цілком заслужено у 1928 році прижиттєвого мільйонера Генрі Форда було нагороджено за революційні здобутки в автопромі й індустріальному виробництві почесною відзнакою Інституту Бенджаміна Франкліна – медаллю Елліота Крессона.
І не лише цивільну продукцію випускали у різні часи підприємства Генрі Форда. Коли його країна вступила у Першу світову війну на боці Антанти, промисловець пожертвував своєю пацифістською позицією на користь військових замовлень. Підприємець освоїв виробництво не лише автомобілів для армійських потреб, циліндрів для авіаційних моторів, протигазів і касок, а й легких танків і навіть підводних човнів. Власними підприємствами Генрі Форд керував до 1930-х років, а потім чвари з компаньйонами і профспілками змусили його передати управління синові Едселу. Після втрати сина 1943 року Генрі Форд повернув собі кермо заснованої ним корпорації і відійшов від справ через два роки, передавши управління 1945 року старшому онуку Генрі Форду II.
Форд отримує нагороду
Генрі Форд і Гітлер
Засновник автомобільного гіганту подолав звинувачення в антисемітизмі, що могли дорого коштувати його бізнесу. Не позначилося на кар’єрі Генрі Форда і те, що його вважав своїм натхненником Адольф Гітлер. У 1918 році підприємець придбав у власність газету The Dearborn Independent, в якій із 1920 року публікувалися «Протоколи сіонських мудреців» (нібито секретні документи про прагнення світового єврейства до світового панування). Згодом з добірки тих матеріалів було випущено книгу Генрі Форда «Міжнародне єврейство», що підлила пальне в ідеологію німецького нацизму. І хоч особисто Форд і Гітлер ніколи не зустрічалися, лідер націонал-соціалістів повісив портрет американського промисловця у Мюнхенській резиденції і захоплено писав про натхненника в Mein Kampf.
Навіть дві високі нагороди 1946 року – Золотої медалі від American Petroleum Institute «За заслуги перед американським суспільством» і Почесної премії «За заслуги перед автопромом» – не стали оберегами для Генрі Форда, який пішов із життя 1947 року внаслідок крововиливу в мозок у 83-річному віці, від звинувачень в антисемітській позиції і підтримці нацистів в період Другої світової війни. Йому закидали фінансову допомогу націонал-соціалістичній німецькій робітничій партії і виробництво продукції в окупованій Франції для потреб вермахту (підприємство Форда в Пуассі не було конфісковане). Втім, промисловцю довелося публічно вибачитися «за безпідставно заподіяну шкоду єврейству» ще у 1927 році, коли Форд відрікся від обурливих звинувачень і гарантував подальшу лояльність.
Генрі Форд про історію успіху
Щоб мати уяву про непересічну людину, яку називають ідеологом «капіталізму добробуту», варто читати його праці. Автобіографія Генрі Форда «Моє життя та робота» (інша назва «Моє життя, мої досягнення») містить докладний опис організації праці на його підприємствах. А книга «Секрети успіху» є збіркою яскравих цитат Генрі Форда про способи мобілізації до здобутків. Книга «автомобільного короля» «Рух вперед» – це його бачення перспектив розвитку суспільства. Книги Генрі Форда «Сьогодні і завтра» та «Час – гроші» (другу написано у співавторстві з мільярдером Джоном Рокфеллером) розповідають про роль багатства, матеріальні і моральні цінності у житті підприємця.
Серед цікавих фактів про Генрі Форда – непріоритетність для промисловця особистих статків. Головним для організатора виробництва завжди був розвиток його справи. Почавши зі статутного капіталу (сформованого інвесторами) $100 тис., із яких було лише $28 тис. готівкою, він заробив щонайменше $1,16 млрд (що еквівалентно $40 млрд за сучасним курсом). До $37 млн. з цієї суми були перераховані на благодійні потреби. Засновник і власник Ford Motor Company був членом масонської ложі і вважав масонство «найкращим колесом рівноваги в Америці». На воротах його підприємств був власний афоризм: «Людина не має запасних частин». А завдання підлеглим він формулював не «Зробіть так», а «Цікаво, чи зможете ви це зробити?».
Фото з відкритих джерел
